На сучасному етапі спостерігається всебічне масове впровадження інформаційних технологій в усі сфери освіти. Все частіше у засобах масової інформації згадується поняття «цифрове наставництво». Зміна феномена наставництва під впливом інформаційних та цифрових перетворень відбилася в роботах зарубіжних учених A. A. Golden, Y. Bogan, L. Brown, O.Onwukwe, S. Stewart, S. Mendez, V. Martin Conley, R. Keith, C. Haynes and R. Gerhardt, V.Cornelius, L. Wood, J. Lai та ін. Дослідниками зазначається, що цифрові навички потребують постійного покращення.
Глобальне оцифрування та пошук методів, що сприяють самоосвіті молоді усіма спектрами доступних цифрових інструментів робить питання наставництва дуже актуальним. В умовах впровадження в педагогічну практику цифрової освіти слід говорити про новий метод адаптації учнів до цифрового середовища – цифрове наставництво, яке своїми ідеями повторює традиційне наставництво. Наставник представляє учню знання, поради та підтримку у його прагненні стати повноправним членом певної сфери, професії, середовища.
У наставництві важливий двосторонній характер відносин.
Саме в такій продуктивній, конструктивній взаємодії наставник і той, хто навчається, отримують максимальний ефект: учень набуде найбагатшого практичного досвіду з достовірного джерела, а наставник – натхнення на подальшу творчу роботу.
Отже, цифрове наставництво – перспективний формат взаємодії вчителя та учня, який у ході особистісного спілкування дозволяє на новому рівні вирішувати завдання навчання та виховання сучасних учнів – представників цифрового покоління.
Як найважливіші результати наставницької діяльності називають:
- продуктивну діяльність підопічного, його поведінку та вчинки;
- психологічні установки та формування позитивного ставлення до справи; збереження здоров’я молодих спеціалістів;
- мотивацію та конструктивні міжособистісні відносини;
- мотивацію та конструктивні цільові установки молодих;
- професійне та кар’єрне зростання.
Останнім часом помітно зростає кількість он-лайн ресурсів для підвищення рівня цифрової грамотності в освітньому процесі: з’являються спеціалізовані портали, освітні програми, курси підвищення кваліфікації, відбуваються цифрові он-лайн навчання для різних категорій громадян. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій призводить до гострої дискусії про місце і роль соціальних мереж в сучасному освітньому процесі. Зауважимо, що сьогодні мова ведеться вже про дистанційне, мобільне або віртуальне навчання, тобто про зміну освітньої парадигми в цілому, про настання так званої епохи електронної педагогіки. Відповідно наставник покликаний координувати, стимулювати освітній процес, керувати ним, використовуючи сучасні методи навчання. Перелічені ознаки підтверджують значущість цифрового наставництва для становлення особистості учня, його дієвість та освітню цінність в умовах цифровізації соціальної сфери.
Основними процедурами цифрового наставництва визначено інструктаж, пояснення та розвиток. Ці форми взаємодії педагога та учня можуть ефективно використовуватись у цифровому наставництві, поряд з особистим прикладом, інформуванням та консультуванням Це означає, що необхідні організаційні зміни в усіх напрямках діяльності закладу освіти, які забезпечують введення сучасних технологій в систему освітньої, виховної, методичної та управлінської діяльності, формування інформаційного освітнього мережевого середовища.
Різноманітні питання стосовно формування та розвитку мережевого суспільства розглянуті в працях таких вчених: М. Кастельс, Д. Белл, А. Турен, А. Тоффлер, Дж. Гэлбрейт, Р. Інгельгарт. Наукові праці дослідників присвячені основним положенням та принципам використання соціальних мереж і прогнозування подальшого розвитку цієї форми взаємодії людей у Інтернет-просторі та процесі освіти. Отже, соціальна мережа — це сервіс для підтримки соціальних зв’язків в Інтернеті. Важливим елементом соцмережі є контент (зміст, інформація), створений користувачами для комунікації.
Найбільш залученими Інтернет-користувачами є представники молодого покоління. На жаль, їх більше приваблюють не навчальні матеріали, а сайти, які мають розважальну спрямованість, до яких можна віднести і соціальні мережі.
Основне завдання цифрового наставництва засобами комунікативної діяльності для всіх учасників процесу взаємодії позиціонується у дотриманні таких правил комунікації, що сприяють взаєморозумінню між людьми у процесі спілкування під час навчання й виховання та взаємозбагаченню духовними цінностями.
У свою чергу, ми розглядаємо комунікативну діяльність наставника як властивість особистості, яка проявляється в потребі взаємодіяти з іншими суб’єктами, цілісності та індивідуальності, творчому потенціалі викладача, в його здатності підтримувати доброзичливе відношення до оточення засобами он-лайн інструментів. Щоразу, коли викладач намагається вступити у комунікацію, реалізувати власну мету в ній, він формулює висловлювання і прогнозує його вплив на суб’єкта комунікації, розраховуючи на певну кількість варіантів поведінки. Тому він, як відправник інформації, має усвідомлювати свою відповідальність за наслідки акту он-лайн комунікації.
Саме тому надважливо розуміти суть соцмереж, щоб опубліковувати достовірні повідомлення та не потерпати від неправдивої інформації від інших. Наразі найпопулярнішими соцмережами є Facebook — найбільша у світі соціальна мережа, YouTube — сервіс для публікації та обговорення відео, Instagram — сервіс для публікації та обговорення зображень, Twitter — сервіс для публікації користувачами коротких публічних повідомлень, LinkedIn — сервіс для розміщення свого резюме та комунікації із роботодавцями тощо. Важливо звернути увагу на те, що кожна соцмережа має свій напрям діяльності — відео, фото, довгий чи короткий текст. Чому це важливо? А тому, що тип інформації, під який закладена мережа, визначає, як ефективно донести усім глядачам чи читачам бажане повідомлення, візуальне чи текстове.
Дидактичні можливості використання сучасних соціальних мереж, з одного боку, і нові освітні завдання, які стоять сьогодні перед педагогами, з іншого боку, вже не дозволяють орієнтуватися тільки на лекційні заняття, які складають основу традиційного процесу навчання учнів та недооцінка цієї обставини може позбавити вітчизняну освіту стратегічної переваги.
Безумовно, сьогодні ні в кого не викликає сумніву той факт, що учні замість виконання домашнього завдання або підготовки до занять значну кількість вільного часу проводять в різних соціальних мережах: спілкуються, переглядають фотографії своїх знайомих, читають стрічку оновлень у спільнотах та групах, а також використовують ігрові програми. Тому не випадково викладачі задумалися про можливість використання соціальних мереж у процесі навчання, щоб наблизити до себе учнів та підготувати їх до самоосвіти.
Використовуючи соціальні мережі у процесі навчання, вчителі повинні передусім дотримуватись етичних стандартів та ретельно перевіряти інформацію. Щоб зацікавити учня через соціальну мережу, варто враховувати деякі особливості цих платформ. Так, наприклад, важливо знати, за яким критерієм мережа Facebook розміщує посилання, поширені вашими друзями. Першими у стрічці новин вашого друга з’являться пости з відео, далі – з ілюстраціями, а вже в останню чергу – суто текстові повідомлення.
Резюмуючи вищесказане, ще раз зазначимо основні позитивні моменти застосування соціальних мереж в освітньому процесі. Одним з них визначаємо потенційну безперервність процесу освіти, оскільки з’явилася можливість тривалої взаємодії викладачів та учнів в будь-який зручний для цього час. Педагог має можливість організувати та направляти пізнавальну і творчу участь кожного як в групі, як і індивідуально. Інформаційна підтримка освітньої програми в соціальній мережі дозволяє учню, який пропустив заняття, студентам-заочникам або учням на індивідуальному навчанні не відставати від освітнього процесу, отримувати консультацію викладача та самостійно виконувати завдання. Теми та питання, які не були розкриті повністю під час лекції, можуть знайти продовження у спільному діалозі.
Серед недоліків використання соціальних мереж в освітньому процесі можна вказати неготовність деяких викладачів віддавати значну кількість свого вільного часу та сил з метою організації безперервності навчання, слабка цифрова компетенція викладачів з багаторічним досвідом роботи, утруднений доступ до соціальних мереж через персональний комп’ютер у освітніх закладах, недостатня безпека соціальних мереж на предмет проникнення інформації, що не допустимо для сприйняття неповнолітніми учнями.
Отже, розвиток цифрової грамотності всіх учасників освітнього процесу безпосередньо з готовністю педагогів до цього виду діяльності. Активність педагогів у розвитку цифрової грамотності учнів залежить від рівня їхньої готовності до цифрового наставництва – методу підготовки молоді до використання цифрових технологій у навчанні та повсякденній діяльності, заснованому на демонстрації позитивного досвіду, що має зворотний зв’язок.
Із розвитком науково-технічної бази з’являються нові інструменти для організації пізнавальної активності здобувачів освіти, в якості яких можна використовувати соціальні мережі. Багато методистів скептично ставляться до використання даного об’єкта інформаційних технологій як педагогічного засобу навчання, оскільки у традиційному уявленні соціальна мережа розглядається як антагоніст освіти, середовище для відпочинку, легковажності та розваг. Однак, з їх допомогою можливе вирішення ряду завдань, таких як дистанційна організація спільної роботи навчального колективу, тривала наукова/проєктна діяльність, проведення вебінарів та онлайн-консультацій (індивідуальних і масових), що вельми корисно для розвитку інтелектуального та творчого потенціалу учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар