неділя, 22 лютого 2015 р.

ДІЛОВА ГРА ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



Хочеш пізнати світ – грай з дітьми
Б.Жебровський
Творчість людини — це діяльність, спрямована на створення ново­го продукту, тобто нового матеріального об’єкта, нового знання, нової технології. При цьому новизна продукту може бути об’єктивною, якщо його не було в минулому досвіді людства, і суб’єктивною, якщо цей продукт був відсутній лише в досвіді самої людини.
Очевидно, необхідно виділяти творчий урок як для викладача, так і для учнів.
Творчий урок для викладача — це урок, на якому організовується твор­ча діяльність учнів, які самостійно "створюють" новий для себе продукт: нові знання, нову систему дій, новий метод досягнення тощо.
Творчий урок для учня — це урок, на якому учні для особистих потреб і мотивів формулюють цілі діяльності, організовують адекватну цим цілям діяльність.
Зрозуміло, для того, щоб викликати в учня особисту потребу в «створенні» нового для себе продукту діяльності, необхідно поставити учнів у таку ситуацію, вихід із якої неможливий без цього продукту. Для за­безпечення творчого характеру уроку викладачеві необхідно здійснити вибір того продукту, який повинен бути створений учнями на уроці, скласти його характеристику, здійснити добір і створення засобів, необхідних для організації творчої діяльності учнів, скласти програму своєї діяльності і учнів, реалізацію цієї програми, здійснення коригу­ючої діяльності.
Викладач має встановити, які з елементів діяльності: цілі, предмет, засоби, програма дій мають бути дані учням у «готовому» вигляді, а які вони повинні «створити» самостійно. Розробка нового продукту вимагає колективних зусиль. У закінченому вигляді продукт фор­мується в ході обговорення одержаних усіма результатів. Оцінка якості створеного продукту має проходити на тому ж уроці, через його зас­тосування.
Якщо вести мову про формування у ПТНЗ не просто кваліфікованого спеціаліста, а творчої особистості, необхідно надати кожному учневі можливість для самореалізації, саморозвитку і самовиховання. Цю можливість наші вихованці можуть отримати за умови використання в навчальному процесі нетрадиційних методів навчання, які  в освітянських колах отримали назву активних методів. 
Активне навчання формує в майбутніх спеціалістів здатність самостійно набувати знання, формувати творчу активність, розкривати професійно-пізнавальні потреби та інтереси, виробляти здатність вирішувати поставлені задачі, виховувати вміння працювати в колективі. До таких активних форм навчання відноситься гра. 
Активізація пізнавальної  творчої  діяльності  учнів  стимулює використання в навчальному процесі ділових ігор. 
Ділова гра спрямована на розвиток умінь учнів аналізувати конкретні практичні ситуації і ухвалювати рішення; в ході неї розвиваються творче мислення (здатність поставити проблему, оцінити ситуацію, висунути можливі варіанти рішення і, проаналізувавши ефективність кожного, обрати самий оптимальний варіант) і професійні уміння фахівця, діяльність якого зводиться до ухвалення рішень
Проводячи аналіз інноваційних технологій в освітньому просторі, а саме ділової гри як інноваційного методу педагогічної діяльності викладача, розглянемо питання такої організації навчально-виховного процесу у навчальному закладі, яке пропонує можливість забезпечити послідовність, варіативність та індивідуалізацію процесу навчання.
 
1 Гра як метод побудови навчального процесу
Справжній учитель той, хто,
знаючи старе, навчає новому….
Б.Жебровський
Ігрова діяльність людини представляє собою складне і багатопланове утворення, яке має велике значення для життя і розвитку особистості. Для людини гра є природною формою активності, що не тільки народжує гру, а й здатна свідомо і вільно виконувати вибір між грою та іншими видами діяльності. Саме у грі в розгорнутому вигляді вільно можуть бути реалізовані деякі психологічні особливості особистості. 
Гра – це унікальний механізм акумуляції і передачі людиною набутого досвіду. У грі актуалізується, знаходить своє поведінкове виявлення активна позиція її учасників. 
Гра як метод побудови навчального процесу з метою освоєння соціальної реальності містить наступні компоненти:
@ ігрові ролі і їх прийняття,
@ побудова за визначеними правилами ігрової дії,
@ моделювання ігрового процесу і супутнього йому емоційного напруження (технологія гри).
Головним компонентом гри виступає роль і її сприйняття. Прийняття ролі здійснюється на когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях. Вони реалізуються через присвоєння зовнішніх рис і норм поведінки, а також задач, притаманних ролі, її виконанню. 
Через гру людина накопичує найкращий свій досвід, бо грати    це те ж саме, що й експериментувати.
Будь-яка гра – це новий досвід, котрий, у свою чергу, стає джерелом нових знань, нових бажань, нових дій і нових ідей. Гра примушує людину напружувати свої сили у спорті, науковому пошуку, мистецтві. 
У навчальних закладах України  імітаційним (діловим) іграм стали приділяти належну увагу ще із середини 60–х років минулого століття. Сьогодні гра як один із найдавніших педагогічних засобів переживає нині період своєрідного розвитку: з успіхом застосовується як у шкільному, так і в професійному навчанні. Зростання інтересу до гри зумовлюється, з одного боку, розвитком педагогічної практики, а з другого    соціальними та економічними проблемами формування всебічно розвиненої, активної особистості. 
На сьогодні існують численні визначення, класифікації ділових ігор, що відображають їх особливості. Приймаємо одне із визначень, за яким:
@ ділова гра є засобом розвитку творчого професійного мислення, у  процесі якої людина набуває здібностей аналізувати специфічні ситуації та вирішувати нові для себе професійні завдання.
Ділові ігри імітують цілком конкретні умови діяльності та відношення спеціалістів.
Найбільш поширеною є класифікація ігор за метою:
·        випробувальна, за допомогою якої проводять перевірку ідей;
·        ігри, які дають змогу розв’язати конкретні завдання;
·        навчальні. 
Запровадження ділових ігор у навчальному процесі вирішує такі завдання: розвиває практичне мислення учнів, уміння аналізувати ситуацію, приймати конструктивні рішення; змістом ділових ігор  є  імітація умов певних ситуацій, її динаміки, а також діяльність і взаємостосунки зайнятих в цьому особистостей;  виконуючи вимоги гри, її учасники приймають професійні норми спілкування.
Ділова гра  сьогодні    це імітація професійної діяльності.
Характерні ознаки ділових ігор наступні:
ü наявність проблеми, мети, завдань;
ü скорочення масштабу часу;
ü розподіл та розігрування ролей;
ü наявність ситуацій, що послідовно розв’язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри;
ü формування самостійних рішень учнів;
ü наявність системи стимулювання;
ü врахування можливих перешкод;
ü об’єктивність оцінки результатів гри; підбиття підсумків.
Виходячи із загальної типології  ділових ігор, систематизуємо їх за низкою ознак: цільове призначення, широта тематичних меж, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності рішень, характер комунікації серед учасників, ступінь відкритості гри, інструментарій гри і форма її проведення та ін. Розвиток пізнавальних здібностей учнів стимулює творчі процеси їх діяльності, знімає стомлення, створює сприятливу атмосферу навчальної діяльності, підвищує інтерес до процесу навчання. 
Ділові ігри охоплюють розв’язання практичних завдань та мають  таку  класифікацію:
·     науково-дослідні ділові ігри використовують у наукових дослідженнях, в економіці та управлінні виробництво, як ефективний метод експериментування;
·     атестаційні ділові ігри використовують для атестації кадрів, для виявлення їх компетенції; 
·     навчально-педагогічні ігри    це групові ігри, вправи з розробки оптимальних рішень, використання навчальних методів та прийомів в умовах, які створюються реальними обставинами на заняттях.
Мета навчально-педагогічних ігор    сформувати у майбутніх робітників уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Ігрові дії визначаються цільовим аспектом гри. Вони можуть задаватись по-різному: сценарієм, ведучим гри, нормативними документами або ж формуються самими гравцями відповідно до їх власного баченням ситуації і поставленими перед ними цілями. 
Моделювання у грі    це створення макетів, які замінюють об’єкти реальної ситуації. Модель гри реалізується, приводиться в дію за допомогою її правил. Правила відбивають співвідношення всіх компонентів гри. Вони можуть бути перенесені у гру із  соціального контексту, в якому розгортається ігровий процес, взяті із реального життя або ж придумані.
Усі ці характеристики також можна застосовувати і до ділових ігор.
Організація та проведення ділової гри    дуже тривалий і трудомісткий процес. Він полягає у створенні ігрової імітаційної моделі, визначенні мети, предмета гри та етапів її проведення, створенні сценарію, графічної моделі взаємодії учасників, визначенні правил гри та системи оцінювання учасників. Організатори гри можуть витратити багато  часу на втілення її у навчальний процес, але варто байдуже поставитись до основних її виконавців, не врахувати їх індивідуальні особливості, погляди на свою майбутню професійну діяльність, взаємостосунки учнів у групі і гра перестає бути грою. 
Ділові ігри в умовах швидкого зростання обсягу інформації, необхідності більш якісної обробки та засвоєння є найефективнішим засобом досягнення міцних, глибоких знань, навичок та вмінь. Вони не тільки озброюють учнів результатами пізнання, а й формують самостійність, розвивають та вдосконалюють здібності до творчої діяльності.
Організація та проведення ділових ігор вимагає попередньої підготовки. Важливу  роль у проведенні ігор відіграють попередні опитування учнів, їх здібності, погляди на майбутню професійну діяльність. Серед якостей, які розвиваються у процесі ділових ігор,   дисциплінованість, працелюбність, ініціативність, активність, урівноваженість, самостійність, спостережливість, оперативність тощо. При дослідженні якостей можна застосовувати методи опитування, анкетування, аналізу і самоаналізу, експертної оцінки.
Ще одним дієвим методом вважають метод тестів, за допомогою якого, застосовуючи засіб однакових завдань, з’ясовують, якою мірою досліджуваному притаманні ті або ті властивості. Методом тестів, використовуючи порівняно прості процедури, досліджують як окремих осіб, так і цілі групи (наприклад, тест  «Чи організована ви людина?»).
Успіх уроків-ігор залежить від правильного вибору потрібної форми гри з відповідної тематики, що вивчається, правильного відбору завдань, від чіткого добору завдань, розподілу обов’язків між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. 
Отже,  ділова гра інтенсифікує навчання, активізує, спонукає викладача оволодівати інноваційними технологіями. 
 
2. Ділова гра як одна з форм інноваційного уроку
Дітям потрібні не повчання, а зразки.
Ж. Жубер
Що таке урок?
Ще з часів Я. Коменського навчання розглядається як спільна діяльність учителя й учнів. Побудова системи навчання мож­лива лише за умови, що на природу учіння як діяльності учня виробле­на цілком конкретна точка зору.
Я. Коменський, а пізніше і К.Ушинський, який фактично розро­бив теорію уроку у вітчизняній педагогіці, виходили з того, що учіння — це здобуття знань різнорідних наук і умінь розв’язувати різноманітні завдання та виконувати дії з використанням знань. Знання трактува­лися як чуттєві уявлення, а також як поняття і їх системи. Основними компонентами учіння, на думку вчених, є розуміння, заучування на пам’ять, мовна і зовнішня маніпулятивно-ручна дія.
Отже, урок — це організаційна форма навчання, яка забезпечує на­вчання, виховання і розвиток постійного складу учнів упродовж виз­наченого проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх теми. Поєднання раціонального і емоційного як з боку учителя, такі з боку учня. Істинний урок — це робота розуму і серця. Посилення уваги до формування системи знань і їх системності через удосконалення структури знань, і на цій основі виявлення інте­ресу до системно-розвивального навчання.
Для осмисленого застосування ділових ігор необхідно з'ясувати їх сутність, зрозуміти відмінність дитячої ігри та ігри діловий. Якщо в першій дотримання правила займає головне місце, то в другій правила є лише вихідним моментом, на основі якого будується вільне ігрове поведінка. Гра присутня там, де необхідно вийти за межі схем. 
На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри:
·        імітаційні,
·        операційні,
·        рольові,
·        сюжетні,
·        ігри-змагання.
Основні атрибути ділових ігор: 
1.             Гра імітує той чи інший аспект цілеспрямованої людської діяльності; 
2.             Учасники гри отримують ролі, які визначають відмінність їхніх інтересів і спонукальних стимулів у грі; 
3.             Ігрові дії регламентуються системою правил;
4.             У діловій грі перетворюються просторово-часові характеристики модельованої діяльності; 
5.             Гра носить умовний характер;
6.             Контур регулювання гри складається з наступних блоків: концептуального, сценарного, постановочного, сценічного, блоку критики і рефлексії, суддівського, блоку забезпечення інформацією.
Більш повне і конкретне уявлення можна отримати на основі знайомства з типологією ділових ігор та розгляду окремих ігор, що ілюструють цю типологію. Одномірні класифікації проводилися за такими критеріями: 
а) за модельованого об'єкту – загальні управлінські та функціональні (імітація виробничої, фінансової діяльності); 
б) за наявності взаємодії – інтерактивні і не інтерактивні; 
в) за конструктивними особливостями – прості і складні; 
г) за однозначності виграшу – жорсткі і нежорсткі; 
д) за наявністю випадкових подій – детерміновані і стохастичні. 
Класифікацію ділових ігор наведено в таблиці 1.
      Таблиця 1 – Класифікація ділових ігор
Ознаки
Клас ділових ігор
Функціональне призначення
- Навчальні ділові ігри;
- Виробничі ділові ігри;
Організаційно - діяльні (ОДГ);
Ступінь реальності ігрової моделі
- Конкретні (практичні);
- Абстрактні (теоретичні);
Складність ігрових процедур
- Прості (обмежене число учасників, одна проблема);
- Складні (безліч учасників);
Структура учасників гри
- Однотипні (учнівські групи, працівники одного підприємства і т.д.);
- Змішані (різнопрофільних учасників гри);
Вид оцінки діяльності учасників ігрових груп 
- Без оцінювання спеціальним арбітражем
- З оцінюванням, спеціальним арбітражем і з
самооцінкою учасників гри 
При розробці ділової гри можна виділити наступні етапи: 
1.     Проблематізація і тематизация. 
2.     Визначення типу за призначенням (для навчання, в дослідницьких цілях, для прийняття рішень, проектування). 
3.     Виділення метою конструювання.
4.     Аналіз головних закономірностей – зв'язків, відносин, в моделюється діяльності, виходячи з проблеми, що лежить в основі гри. 
5.     Виділяються ігрові одиниці і функції. На основі цієї роботи створюється сценарний план, і продумуються ігрові події. 
6.     Створюється перелік рішень, які можуть приймати гравці. На даному етапі визначені основні точки, на яких базується проста гра. 
7.     Формулювання правил, розподіл ролей серед гравців. 
8.     Формулювання системи штрафів і заохочень, визначення критеріїв виграшу. Результати гри можуть бути очевидні, виражені кількісно, ​​і можуть оцінюватися експертами. 
Ділова гра – це репетиція професійної діяльності, яка дає змогу практично програти будь-яку конкретну ситуацію відповідно до мети, дозволяє глибше проникнути у психологію стосунків між педагогами та учнями, зрозуміти, що визначає ці взаємини, простежити процедуру створюваної ситуації в динаміці, побачити її ніби «зсередини». Для проведення ділової гри штучно створюються ситуації, метою яких є вирішення навчального (виробничого, методичного, управлінського та ін.) завдання.
У структурі ділової гри обов’язковими мають бути п’ять основних етапів:
1 етап – чітке визначення мети, завдань ділової гри, конструювання її структури, розробка сценарію, технології її проведення, правил гри, інструкцій;
2 етап – розподіл ролей;
3 етап – організація  самостійної  пошукової  роботи над розв’язанням визначеної проблеми чи окремих її аспектів;
4 етап – дискусія, захист ідей, проектів, пошук оптимальних варіантів, тренінгу, «мозкового штурму»;
5 етап – підбиття підсумків, узагальнення результатів, прийняття рішення.
До основних взаємопов'язаних компонентів гри належать: ігрова задумка, правила, ігрові дії, дидактичні завдання (пізнавальний зміст), обладнання, результат гри.
Ігрові методики навчання відрізняються від інших тим, що гра: добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку; ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар'єри; мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнаваль­ної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості); дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок; багато-функціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом; переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший; має кінцевий результат.
У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний (самоствердження, самооцінка); має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.                    
Перевага ділових ігор полягає в тому, що, узявши на себе ту або іншу роль, учасники гри вступають у взаємостосунки один з одним, причому інтереси їх можуть не співпадати. В результаті виникає конфліктна ситуація, що супроводжується природною емоційною напруженістю, що створює підвищений інтерес до ходу гри. Учасники можуть показати не тільки професійні знання і уміння, але і загальну ерудованість, такі риси особистості, як рішучість, оперативність, комунікативність, ініціативність, активність, від яких нерідко залежить результат гри.
Ділова гра спрямована на розвиток умінь учнів аналізувати конкретні практичні ситуації і ухвалювати рішення; в ході неї розвиваються творче мислення (здатність поставити проблему, оцінити ситуацію, висунути можливі варіанти рішення і, проаналізувавши ефективність кожного, обрати самий оптимальний варіант) і професійні уміння фахівця, діяльність якого зводиться до ухвалення рішень. Ділова гра проводиться, як правило, по спеціальних дисциплінах. Таким чином, усувається суперечність між наочним характером викладання і необхідністю інтегрованих професійних знань для трудової діяльності. В грі протягом невеликого відрізка часу розв'язується декілька типових виробничих завдань.
Таким чином, ми можемо визначитися, що ділова гра, яка проводиться в ПТНЗ, є дидактичною грою; її обов'язковими елементами і умовами служать: дидактична задача; навчально-виробнича ігрова задача; наявність ролей; відмінність ролевих деталей; ігрова (конфліктна) ситуація; правила гри; колективний характер гри.
Активність учнів у ділових іграх має яскравий, довготривалий характер. У чому ж причина? Спробуємо відповісти на це запитання, насамперед, визначивши основні відмінності гри від традиційних методів навчання. По-перше, під час застосування ділових ігор процес навчання максимально наближається до реальної практичної діяльності. Іншими словами, будь-яка ділова гра стає імітаційним методом. По-друге, ділова гра стає власне ігровим методом навчання, за якого всі учасники гри виступають у тих чи інших ролях і приймають рішення, відповідно до своєї ролі. По-третє, ділова гра є колективним методом навчання. Якщо традиційні методи орієнтовані, переважно, на індивідуальне навчання учнів, то в ділових іграх, де беруть участь учні всієї групи, рішення приймаються колективно.
 Враховуючи названі особливості ділової гри, викладач повинен продумати організацію спільної діяльності і міжособистісного спілкування учасників гри таким чином, щоб вона, з одного боку, максимально відповідала реальній спільній діяльності і реальному професійному спілкуванню, а з іншого – забезпечувала розв’язання завдань навчання.
 Пропонуючи учням ігрові завдання, слід ураховувати їхні вікові та індивідуальні особливості. Індивідуальні завдання мають бути диференційовані, тобто поділені на групи залежно  від їхньої складності. При цьому важливо враховувати інтереси учнів, їхні нахили та рівень підготовки.
 Під час гри учень вчиться аналізувати свої дії, самостійно приймати рішення, вдається до творчості, продумує свою поведінку, стиль спілкування. Часто гра вимагає колективного виконання завдань, що забезпечує психологічний комфорт її учасникам, прискорює процес творчого пошуку та реалізації ідей. Творча атмосфера є ознакою будь-якої гри.
 Навчально-пізнавальна діяльність учнів на уроках з організацією ігор перетворюється на творчу навчальну діяльність. Учні перетворюють, розв’язують проблемні ситуації, знаходять альтернативні варіанти вирішення тих чи інших завдань, обґрунтовують рішення, висловлюють власну  думку тощо.
 У чому ж полягає ефективність ділової гри? Насамперед, один із основних чинників ефективності ділової гри є економія часу, яка визначається як різниця між витратами на засвоєння навчальної програми традиційними методами  і витратами на досягнення  цієї самої мети із застосуванням ділової гри. Крім цього, у процесі ділової гри можна проводити контроль знань учнів.
 Також слід зазначити, за результатами оцінювання діяльності учасників ділової гри можна отримати достатньо повну картину їх особистих здібностей і професійних навичок. Безумовно, що ділова гра виконує важливі функції (навчальну, виховну, розвиваючу), а головне, є ефективним методом активного навчання, який збуджує зацікавленість учнів вивченням предмета, сприяє творчому розвитку особистості.

ВИСНОВОК
Які у дітей ігри – таке у дорослих життя…
Б.Жебровський
Ефективність засвоєння учнями знань та умінь з професійного навчання великою мірою залежить від розвитку в них інтересу до предмета. Інтерес учня позитивно впливає на всі її психічні процеси і функції сприймання, увагу, пам’ять, мислення, волю.
Активізувати навчання можна тільки тоді, колив ньому активну діяльність проявляє як сам викладач, так і учні.
Один із ефективних методів активного навчання, який сприяє розвитку творчого мислення учнів, підвищенню професійної підготовки майбутніх фахівців, є ділові ігри.
Ролеві ігри будуються на припущенні, що людина засвоює краще за все динамічні процеси, тим більше, якщо вона в них включена. Тому в іграх робиться акцент на активні дії. Навчальний процес будується на драматизації досліджуваної ситуації. Ролеві ігри дозволяють учням:
-           з'ясовувати власні соціальні установки, відчуття і думки, пов'язані з реальністю; 
-           розвивати емпатію, освоювати нові моделі поведінки і форми спілкування;   
-           знаходити адекватне вирішення ситуації ніби зсередини (на відміну від групового обговорення, де проблеми вирішуються ніби зі сторони).
Що дають ігрові методи в навчанні?
@  розвиток самопізнання (за рахунок зниження бар'єрів психологіч­ного захисту і усунення нещирості на особистісному рівні);
@   особистісне зростання учасників через розширення сфери усвідомлення себе й інших, а також процесів, які відбуваються в групі;
@   прагнення учнів визначити якомога більше можливостей вибору при зустрічі з життєвими труднощами і проблемами, оскільки заохочується дослідницьке ставлення до дійсності: «Що відбувається зараз?»;
@    зростання самоусвідомлення учнів;
@   оволодіння учнями уміннями рефлексувати, аналізувати свою поведінку.
Використання ділової гри в процесі навчання сприяє скороченню на вивчення теми часу й  ефективному застосуванню навчального матеріалу. Процес навчання стає більш творчим, захоплюючим.
Ділова гра – це аналог професіональної культури: чим вона складніше, тим глибше процес становлення професіоналізму учасників гри, тим багатший потенціал професіональних можливостей людини. Захоплююча гра, що навчає принципам раціональної організації праці у професії і дає простір для самовираження, стимулює самостійність і активність, потребу у набутті професійних знань і навичок, сприяє системному, цілісному усвідомленню професії і в цьому виявляє всебічну наступність у навчанні. Організація ігор на уроках професійного навчання допомагає моделювати творчий процес, створює сприятливі умови для розвитку творчих здібностей учнів, стимулює інтерес до самостійних досліджень.
Виховує все: речі, явища, але перш за все і найдовше – люди.
А з них на першому місці – батьки та педагоги
                                                                 А.С. Макаренко

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

1.     Атаманюк С.І., Койгушська Г.П.,Черненко К.Г. Інноваційні методи педагогічної діяльності  викладача в ВНЗ
2.     Вербицкий А. А., Борисова Н. В. Методические рекомендации по проведению деловых игр. — М., 1990.
3.     Носаченко І.М. Диференційований підхід до навчання учнів за допомогою ігрових методів: Наук.–метод. зб. /Відповід. ред. Ничкало Н.Г. – К.: НДІ педагогіки, 1992. – 174 с.
4.     Педагогика профессионального образования / Под. ред. В.А.Сластенина. -  М.: Академия, 2006. -368 с.
5.     Коломієць В.С. Ігри в структурі професійної  підготовки: Зб. наук. праць /  За ред. А.Й.Капської. – К., 1999. – С.153–160.
6.     Електронний доступ до ресурсів:
·        http://uk.wikipedia.org/wiki/  Ділова гра Матеріал з Вікіпедії
·        www.nbuv.gov.ua/.../N157p057-060.pdf  / Грищенко О.А.  Ділова гра як інноваційний метод педагогічної діяльності майбутнього викладача
·        http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/20409/ / Кисіль О. В. Використання інноваційних методик навчання.  
·        http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/244635.html / Воровка М. І. Ділова гра як засіб підготовки майбутніх учителів до професійної
·        http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economics/6_57510.doc.htm /Бєлкін І.В., Цивак Ю.Ю. Педагогічні умови використання ділових ігор у вищих навчальних закладах
·        http://textbooks.net.ua/content/category/43/63/49/ / Підручники онлайн.  Дидактика (Малафіїк І.В.)