середу, 13 грудня 2017 р.

ДАЙТЕ ВЫСКАЗАТЬСЯ ГОВОРЯЩЕМУ. НЕ ПРЕРЫВАЙТЕ


Я не умею дослушивать до конца собеседника. Как только его мысль мне становиться "понятной" или я точно знаю что он дальше "скажет" я сразу - выдаю: "Хорошо я поняла, предлагаю экономить ваше и мое время, делаем так то!". В результате - конфликты. Собеседник чувствует к себе неуважение, а я не всегда точно и не всегда глубоко понимаю его мысль. А если этот собеседник - не просто собеседник, а Шеф или Муж, тем более с большой буквы, ситуация становится критической. Значит, нужно себя учить уважать собеседника и прислушиваться к нему внимательно: не перебивать.
Как этому учиться? Что делать? 

  • Слушая, тренируйтесь дослушивать собеседника до конца, даже когда он раз за разом говорит одно и то же. Тренируйте в это время расслабление и глубокое, ровное дыхание.
  • Слушая, повторяйте за собеседником логические круги его мыслей и считайте количество логических кругов. Отслеживайте, добавляет ли собеседник что-то новое в новый логический круг (обычно все-таки что-то добавляет).
  • Пока он говорит и повторяется, у вас есть время подумать, как реагировать на эту ситуации в обсуждении, что и как ответить. Продумайте, с чего начнете, чем и как продолжите, чем завершите.
  • Если разумнее все-таки на каком-то моменте прервать собеседника, ищите подходящий момент, когда хоть какая-то мысль уже завершена. Либо, если вы в кругу своих людей, подайте знак "Обрати на меня внимание!": подняли правую руку, покачали влево-вправо двумя сомкнутыми пальцами (указательный и средний). Когда собеседник остановится, не командуйте, а вначале проверьте свое понимание: "Правильно ли я поняла твою мысль?" - и повторить сказанное мужем.
  • А чтобы все это не забывать, можно приучить себя обращаться к мужу "Мой генерал!". Мужчинам это обычно нравится, а вас хорошо организует на соответствующий формат.

Если же вы перебиваете не в штатной ситуации, а в ситуации конфликта, это еще опаснее. Чтобы это предотвратить, лучше записывайте на листке тезисы (и обороты) свои и собеседника. Себя успокоите, а в случае чего - очень пригодится! 

Почему все-таки люди перебивают?

Кажется, что все просто - отсутствие воспитания в этом вопросе. Мало кого с детства учили грамотно вести беседы. Даже я замечаю в нашей семье: ребенок 8 лет подходит к нам с мужем и очень свободно прерывает нас на полуслове, начинает говорить о своем. Мы с мужем как послушные телята тут же сворачиваем беседу и фокусируемся на ребенке («Это же ребенок!», «Ребенку нужно внимание», «Мы и так мало времени с ним проводим»). После выполнения упражнения «Не перебивать» захотелось сына научить быть вежливым и не перебивать. Уже не просто пора, а срочно надо этим заняться.

В каких случаях буквально нужно перебивать?

​​​​​​​Кажется, что самый очевидный контекст – это ограниченное время (например, беседа затягивается, а человеку нужно успеть в какое-то место). За всю неделю у меня лично только единожды была необходимость прервать человека на полуслове – надо было сына из школы забирать. Во всех остальных случаях мои умные собеседники не злоупотребляли моим слушанием, и это всегда была именно беседа, а не монолог. Зря я опасалась, что мне теперь никто и рта не даст раскрыть. И даже больше: кажется, меня стали внимательнее слушать. Правильно говорят: лучше меньше, да лучше.

Как не забыть гениальные идеи, которые хочется вставить в разговор? Как не забыть свои мудрые реплики в ожидании своей очереди для «сказать»?

Способ 1. Ничего не надо запоминать. Если реплика была гениальная, ты ее не забудешь. Если бестолковая, то и хорошо, что забудешь.

Способ 2. Мысленно скажи «Я контейнирую». И мысленно сложи мысль в контейнер. Я уже это применяю и пока я, действительно, не забыла ничего из того, что «законтейнировала».
источник:  http://www.psychologos.ru/articles/

суботу, 9 грудня 2017 р.

Мистецтво успішного виступу: як опанувати

Немає вибагливішої аудиторії, ніж дитяча. Дитина не вміє робити зацікавлене обличчя, якщо їй нудно. Дорослу аудиторію також важко «тримати», зацікавити. Тому кожен керівник навчального закладу має бути майстерним оратором. Опанувати загальні принципи ораторського мистецтва, які є однаковими для будь-яких публічних виступів, будь-яких типів аудиторій, — означає навчитися ефективно доносити інформацію до слухачів, мотивувати їх до дій і навіть впливати на їхній емоційний стан.
 

 
 Кожен фахівець, а особливо педагогічний працівник, має володіти мистецтвом публічного виступу або хоча б його основами. Адже він проводить консультації, семінари, лекції, виголошує промови чи доповіді перед працівниками, батьками, учнями.

Подолання страху перед аудиторією

Існує думка, що людина в житті стикається лише з подіями, яких вона прагне, і тими, яких остерігається. Більшості відоме відчуття хвилювання, страху, невпевненості під час виступів перед будь-якою аудиторією: знайомою чи незнайомою, великою чи малою. Страх виступу перед публікою може позбавити вас можливості отримати задоволення від професійної діяльності.


Досвідчені оратори погоджуються, що страх перед публічним виступом — нормальне явище для початківця. Під час постійної практики страх поступово слабшає, поступаючись місцем хвилюванню. Якщо це — легке хвилювання, то воно навіть корисне. У кров надходить адреналін, який поліпшує реакції. У людини з’являється рум’янець на щоках і блиск в очах завдяки зволоженню слизових оболонок.

Найпоширеніші проблеми, які змушують промовця хвилюватися та боятися, такі:

  • недостатня підготовка — страх того, що непідготовленість помітять інші, та недостатнє розуміння матеріалу. Тому оволодійте матеріалом і передбачте можливі запитання, які може поставити аудиторія;
  • обмежене уявлення про самого себе та занижена самооцінка. Оцінюйте себе адекватно та об’єктивно;
  • страх бути висміяним. Випромінюйте впевненість. Щоб відчувати себе сміливим, Теодор Рузвельт радив уявляти себе сміливим, напружувати задля цього всю свою волю. Цілком імовірно, напад страху зміниться припливом мужності. Упевненість формується або руйнується поступово під впливом самоаналізу, рефлексії та життєвого досвіду.

Коли адреналіну в кров надходить надто багато — хвилювання стає дуже сильним. У цьому разі одним із головних завдань є знизити суб’єктивної значущості виступу перед аудиторією та подолання страху.


Перед початком виступу розслабитися допоможуть такі вправи:

  • інтенсивно порухайте щелепою вперед-назад двадцять разів. Унаслідок цієї вправи відбувається викид норадреналіну — психологічна рівновага відновлюється;
  • сидячи, опустіть руки та розслабте їх. Уявіть, що вони настільки видовжилися, що дістають до підлоги, і відчуйте, як напруження крізь них виходить у землю;
  • порухайте в повітрі пальцями, розімніть руки. Лікарі та психологи стверджують, що гімнастика кистей рук допомагає не лише зменшити паралізуючий ефект хвилювання. Вона стимулює роботу мовного апарату, поліпшує красномовність і кмітливість;
  • пройдіться швидким кроком. Будь-яка фізична активність, що зумовлює часте серцебиття, знімає нервове напруження;
  • повільно та глибоко дихайте. Так дихає спокійна людина. Під час хвилювання дихання стає поверхневим і пришвидшеним. Отже, дихання свідчить про стан спокою або схвильованості, і навпаки: за станом людини можна визначити тип її дихання.
Коли людина занепокоєна, її тіло тремтить, вона горбиться, внутрішньо напружується. В її уяві постають картини провального виступу. Попередній досвід нагадує про найневдаліші моменти. Тому завжди після виступів ретельно їх аналізуйте. Крім помилок, зосереджуйтеся ще й на успішних моментах, щоб раціонально та спокійно сприйняти результати виступу. Змінити минуле неможливо, ліпше взяти в майбутнє позитивний досвід.

Підготовка до публічного виступу

Під час підготовки до виступу з’ясуйте його мету, доберіть інструменти для її досягнення, вивчіть інформацію про аудиторію. Підготовка стосується всього: змісту виступу, швидкості та виразності мовлення, інтонації, жестів, ентузіазму, компетентності промовця.

Науковці окреслили коло порад, дотримуючись яких можна ефективно підготуватися до виступу перед аудиторією. Серед них:
  • підготуйте повний текст публічного виступу, надрукуйте його;
  • прочитайте промову вголос, пам’ятаючи, що читання однієї сторінки триває в середньому дві хвилини. Це дасть змогу, по-перше, упорядкувати матеріал і не заплутатися в ньому. А по-друге, орієнтуватися в його обсязі та часі виступу;
  • підкресліть найважливіші думки;
  • виокреміть основні смислові блоки так, щоб перехід від одного до іншого був логічним;
  • визначте основні думки в кожному блоці, їхню аргументацію, відповіді на можливі запитання тощо.
Роздайте присутнім роздатковий матеріал. Він допоможе слідкувати аудиторії за перебігом виступу, навіть якщо це лише кілька сторінок тексту.

Засоби впливу на аудиторію

Підготуватися до виступу — означає використати всі можливі засоби, щоб справити гарне враження. Тому проаналізуйте елементи зустрічі оратора та аудиторії.

Зоровий контакт

Надзвичайно важливим у сприйманні публічного виступу є значення візуального каналу. Адже завдяки органам зору людина отримує понад 90% інформації про навколишній світ. Перед тим як почати виступ, встановіть зоровий контакт з аудиторією. «Протягніть» невидимі ниточки від очей глядачів до своїх, на мить затримуючи погляд на кожному. Зоровий контакт — це не лише спосіб налагодити взаємини з аудиторією, а й отримати інформацію про таке:
  • наскільки аудиторія зрозуміла сказане (можливо, щось варто повторити);
  • чи не стомилися присутні (слід зробити перерву);
  • чи цікава аудиторії тема (тоді варто перейти до запитань);
  • чи цікавий аудиторії сам оратор.

Одяг і мова тіла

60% успіху виступу залежать від іміджу та мови тіла оратора. Під час виступу ваші вигляд і поведінка можуть посилити або послабити загальне враження від промови. Одяг надає аудиторії інформацію про свого господаря. Адже коли людина вирішує, як їй одягнутися, вона приймає рішення про те, яке повідомлення хоче донести до оточення.

Часто через брак досвіду промовець недооцінює значення пози свого тіла під час виступу. Проте це важливо, оскільки його рухи проектуються на аудиторію. Кожен м’яз тіла людини пов’язаний із певним відділом головного мозку. Він надсилає м’язам команди про скорочення чи розслаблення. Цей зв’язок має двосторонній характер. Якщо людина скорочує певні групи м’язів, то може цим зумовлювати певні неусвідомлювані прояви почуттів. Щоб під час виступу ваш мозок отримував потрібні сигнали, варто стояти так, щоб центр тяжіння змістився трохи вперед. Плечі мають бути опущені та розслаблені, спина — рівна. Така поза викличе довіру до вас.

Мовлення оратора

Положення тіла впливає на голос, інтонацію, темп мовлення. Від цього також залежить успіх виступу. Важливо знайти баланс: не говоріть надто голосно чи надто тихо, занадто швидко або повільно. Якщо ритм мовлення розмірений, то слухач втратить інтерес. Якщо ж надто емоційний — ви можете здатися агресивними. Щоб «утримувати» увагу аудиторії, використовуйте контрастні подразники: паузи, зміни темпу, інтонації.

Структура публічного виступу

Публічний виступ складається із взаємопов’язаних етапів:
  • докомунікативний — формування методологічних принципів, визначення позицій, добір та оцінювання матеріалу, що стане основою виступу;
  • передкомунікативний — визначення стратегії та тактики майбутнього виступу та його основної ідеї, опрацювання змісту виступу, добір засобів і прийомів для його донесення;
  • комунікативний — центральний етап, творчий виступ промовця перед слухачами. За результативної взаємодії підготовлений матеріал лекції стає дієвим засобом впливу на знання, вміння слухачів, формування їхніх переконань;
  • посткомунікативний — визначення результативності зустрічі зі слухачами. Цей етап дає змогу визначити, чи досягнув оратор поставленої мети, чи задовольнили свій інтерес слухачі. Такий підхід допоможе уникнути помилок у подальшому, якісно реагувати на запити аудиторії.
Структуру виступу розробляють відповідно до таких загальних законів композиції:
  • вступ (увертюра, зав’язка) — 20% загального обсягу виступу;
  • основна частина (розвиток теми та кульмінація) — 60%;
  • завершальна частина (фінал, розв’язка) — 20%.
Публічний виступ — це спілкування оратора з аудиторією, а будь-яке спілкування відбувається одночасно на двох рівнях: особистісно-емоційному та предметно-логічному. Під час промови акценти зміщуються: основна частина проходить переважно на предметно-логічному рівні. Тому застосовуйте аргументи та факти; вступна та завершальна частини — на особистісно-емоційному рівні. Сформуйте необхідне емоційне тло. Грамотне встановлення контакту забезпечує увагу аудиторії, а професійний вихід із нього збільшує вірогідність позитивного ставлення до вас під час наступного виступу.

В основній частині повідомлення подайте так, щоб аудиторія була змушена діяти під його впливом. Для цього під час промови використовуйте такі засоби полегшення сприймання, як-от:
  • доречний жарт;
  • цікава оповідка;
  • наочні матеріали, технічні засоби.
Щоб ваше спілкування з аудиторією було успішним, ви маєте:
  • орієнтуватися в умовах спілкування — визначити цілі та мотиви спілкування, специфіку аудиторії;
  • уміти правильно визначити мотивацію спілкування: соціальну, особистісну, пізнавальну або пов’язану із соціальною діяльністю;
  • прагнути, щоб виступ був цілеспрямованим, пробуджувати інтерес до нових знань, пошукової діяльності, творчої активності, до розвитку потреби в самоосвіті тощо;
  • опиратися на етичні вимоги та психологічні засади.

Людина забуває 90% того, що вона чує, 60% того, що вона бачить, але лише 10% того, що вона робить.

Ступінь запам’ятовування визначається мірою включення слухача у виступ оратора. Для цього застосуйте такі прийоми:
  • поставте запитання до залу: «Як ви пропонуєте..?», «Що вам підказує досвід?», «На скільки ефективним було..?», «Що ви розумієте під..?», «Чому це є вирішальним чинником..?», «Що ви хотіли б поліпшити в..?», «Як діти реагують на..?», «Що ви робите для того, щоб..?»;
  • ніби помилившись, попросіть слухачів виправити;
  • попросіть підняти руку тих, хто… (далі залежно від теми виступу). При цьому ви так само підіймаєте руку, демонструючи приклад реагування. Так спрацює ланцюжкова реакція;
  • запитайте, чи не відсвічує дошка, чи потрібно ввімкнути світло тощо;
  • попросіть здійснити просту дію, наприклад, подати знак, коли пройде десять хвилин;
  • зачиніть вікно;
  • роздайте матеріали тощо.
Під час застосування таких прийомів дотримуйтеся принципу «крещендо». Спочатку вимагайте від аудиторії простих дій і лише згодом переходьте до складних. Залучення спрацює ефективніше, якщо спочатку поставите слухачам прості запитання. реакцією на які може бути кивок головою: «Зрозуміло?», «Чи не так?», «Згодні?». Поступово нарощуючи залучення, до фіналу він може досягнути активної взаємодії з аудиторією.

Пам’ятайте — мистецтво публічного виступу полягає в тому, щоб спілкуватися з людьми, а не виступати перед ними.


Ораторське мистецтво — це:


• уміння подати повідомлення мовою аудиторії

• упевненість у тому, що аудиторія отримає повідомлення

• адаптація повідомлення до аудиторії та його персоналізація

• чіткий виклад повідомлення


Два елементи одного процесу

Активним елементом під час виступу, звісно ж, є промовець. Він повинен мати нахил до цієї діяльності, бути психологічно готовим до виступу, не боятися аудиторії, вміти змусити слухачів емоційно співпереживати, замислитися над розв’язанням тих чи тих проблем.

Пасивним елементом є аудиторія, проте вона теж має володіти мистецтвом слухати і сприймати.

Отже, мистецтво слухача й ораторське мистецтво — це особливі вміння, яким потрібно вчитися упродовж усього життя. Адже ще стародавні мудреці стверджували, що слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину — тому, хто слухає.

 джерело: http://edirshkoly.mcfr.ua/article.aspx?aid=579392


четвер, 30 листопада 2017 р.

Не пытайтесь быть НУЖНЫМ

Не нужно принуждать себя быть нужными


Желание быть нужной и страх стать ненужной — эти тревожные пассажиры бессменно сопровождали меня в пути, пока я не усомнилась в верности направления. Но свернуть оказалось не просто: мышление по накатанной упрямо держало меня в колее.
Пришлось резко свернуть с дорожных ухабин на тихую просеку, чтобы честно спросить себя: «Почему мне так нужно быть нужной», «Почему мне так важно оставаться полезной? И если речь о моей жизни, то при чем здесь чья-либо польза»?
Природа вопросов упряма и безотказна. Задавшись вопросом, мы всегда получаем ответ. Не всегда замечаем, но всегда получаем. И никогда не знаешь, откуда его ожидать. Мне ответ пришел в виде этой притчи, случайно попавшейся на глаза:
«Как-то Мудрец путешествовал с учениками, и они пришли в лес, где рубили деревья. Почти весь лес был уже вырублен, за исключением одного огромного дерева. 
 
Мудрец попросил учеников узнать, почему это дерево не срубили. Они спросили лесорубов, и те ответили:
— Это дерево совершенно бесполезно. У него нет ни одной прямой ветки и так много сучьев, что оно не пригодно для изготовления мебели. Его дым вреден для глаз, поэтому на дрова его тоже не пустить. От этого дерева нет никакой пользы.
Ученики пересказали слова дровосеков Мудреца, тот засмеялся и сказал:
— Будьте, как это дерево. Если вы полезны — вас срубят, вы станете мебелью в чьем-нибудь доме. Будьте, как это дерево, абсолютно бесполезны, и тогда вы вырастите в могучее дерево, и тысячи людей найдут тень под вашими ветвями.
А затем пояснил им:
— Будьте последними. Не пытайтесь доказать свою значимость. Вращайтесь в этом мире незаметно, чтобы наслаждаться, а не быть полезной вещью. Жизнь — это поэзия, а не товар на рынке.
Я не говорю, что вы не должны делать ничего полезного. Делайте полезные вещи, но помните, что настоящий опыт и величайший экстаз приходят от бесполезного. Через поэзию, любовь.
Если вы способны делать то, что нельзя свести к товару, то величайшая радость наполнит ваше сердце. Будьте собой и делайте свое дело. Вы здесь не для того, чтобы вас продавали».
Если вы пытаетесь быть полезным, вас используют. Если вы пытаетесь быть нужным, вас принудят и применят.
Худшее, что мы можем делать, — это принуждать себя быть нужными, чтобы доказать свое право на жизнь. Мы и так его заслужили. В мире нет ничего ненужного. А потому нам не нужно быть нужным. Нам нужно просто быть.

Возможно, вам, как и мне, об этом никто не сказал. Ведь от вашей полезности наверняка кому-то есть польза. Оглядитесь. Остановитесь. Обернитесь к себе. Не забыли ли вы о себе? Не сбились ли с ритма своего сердца?

Пока не загнали себя до без сознания, осознайте, что жизнь движется в две стороны: навстречу себе – и от себя, в угоду кому-то. 

Автор: https://econet.ru/articles/176991-ne-pytaytes-byt-nuzhnym

неділю, 19 листопада 2017 р.

Простые ритуалы для здоровья мозга

Перевернуть все с ног на голову может стать важным инструментом познания


Благодаря достижениям медицины люди стали жить дольше. Поэтому мы вынуждены прикладывать больше усилий, чтобы с возрастом наш мозг оставался в форме. Хотя ожидаемое увеличение продолжительности жизни не обязательно приведет к более высокой заболеваемости когнитивными расстройствами, только болезнь Альцгеймера по прогнозам затронет более 7 млн пожилых людей в Америке к 2025 году.

К счастью для нас, передовые технологии позволили исследователям понять, как работает мозг, на что он реагирует, и даже как его переучивать. Например, мы знаем, что для мозга полезны продукты с высоким содержанием антиоксидантов, включая чернику, капусту и орехи.

Мы знаем, что средиземноморская диета, которая в значительной степени основана на растительной пище и богата цельным зерном, рыбой, фруктами и красным вином, может улучшать функции мозга. И мы знаем, что улыбка может заставить мозг искать положительные возможности вместо отрицательных.



Сколько бы вам ни было, 25 или 65, стоит попробовать эти пять простых ритуалов, которые, по словам когнитивных ученых, помогут вашему мозгу вырабатывать новые клетки, сформировать новые нейронные пути, улучшить познание и сохранить позитивный и острый взгляд на мир.

1. Поздравляйте себя с небольшими победами

Частота успеха имеет большее значение, чем его масштаб, поэтому не ждите больших побед, чтобы поздравить себя, говорит директор Стэнфордской лаборатории мотивационных технологий Би Джей Фогг. Вместо этого придумывайте ежедневные торжества для себя; ваш мозг не видит разницы между реальным прогрессом и кажущимся.

Говорят, что прогресс и неудачи сильно влияют на наши эмоции. Таким образом, чем раньше вы почувствуете себя успешными сегодня, тем лучше — чувства волнения помогают запустить поведение, которое поможет добиться успеха. Например, продуктивные утренние ритуалы можно использовать, чтобы мотивировать себя до конца дня. Мы чувствуем себя счастливее и воодушевленнее по мере того, как растут уровни энергии, а когда уровни энергии падают, мы ощущаем беспокойство или даже депрессию.

2. Поддерживайте физическую активность

По словам невролога Этьена ван дер Уолта, физическая активность — это один из лучших способов улучшить здоровье мозга. Как он говорил Quartz в начале этого года, «конкретные формы физических упражнений оказались очень полезными для… роста мозга».

Проще говоря, когда мы тренируемся, наш сердечный ритм увеличивается, кислород закачивается в мозг гораздо быстрее, и быстрее развиваются новые клетки мозга. Чем больше клеток мозга мы вырабатываем, тем легче им взаимодействовать друг с другом, развивая новые нейронные пути. В конечном счете, наш мозг становится более эффективным и пластичным, что означает лучшую умственную производительность.

Исследование, проведенное в 2014 году в Университете Иллинойса в Урбана-Шампейн, показало, что у детей, которые регулярно тренировались, отмечалось более высокое «ингибирование внимания», определяемое как «способность блокировать неактуальную информацию и концентрироваться на текущей задаче». В статье также отмечалось, что участники исследования продемонстрировали «улучшение способности переключаться между когнитивными задачами».

Вам даже не придется слишком потеть, чтобы поддерживать мозг в хорошей форме. Исследование, проведенное департаментом физических упражнений в Университете Джорджии в 2003 году, показало: 20-минутной тренировки достаточно, чтобы изменить процесс обработки информации и функции памяти мозга.

Если вы решили поддерживать активность, просто больше двигайтесь.

3. Тренируйте мозг

Если не использовать мозг, то он, как и другие органы вашего тела, в конечном итоге он может утратить работоспособность. Это означает, что очень важно использовать свой мозг и поддерживать его активность.

Старший преподаватель Массачусетского технологического института Тара Сварт отмечает, что особенно важно задействовать области вашего мозга, которые вы используете не слишком часто. Хорошие упражнения — это, например, изучение нового языка, обучение игре на новом инструменте или даже обучение жонглированию.



Чтобы улучшить свое познавательное мастерство, писатель Джеймс Алтучер пытается каждый день придумывать новые идеи. Вот что он пишет о своей ежедневной системе:

Возьмите маленький блокнот, как у официанта. Пойдите в местное кафе. Можете почитать вдохновляющую книгу 10-20 минут. Затем начните записывать идеи. Ключевое — записать 10 идей… Блокнот официанта слишком мал, чтобы написать целый роман или даже абзац. Он сделан специально для составления списка. И список идей — это все, что вам нужно.

По словам Алтучера, в середине упражнения его мозг начнет «страдать». И неважно, реализует ли он свои идеи или выбрасывает их. Важно изменить свою рутину.

Гарвардский психолог Шелли Карсон, автор книги «Ваш творческий мозг» («Your Creative Brain») также считает, что перевернуть все с ног на голову и даже позволить себе отвлечься может быть важным инструментом познания.

4. Сидите прямо

Матери всего мира действительно что-то знают, раз так настойчиво просят детей сидеть прямо. Вертикальное положение не только повышает уровень энергии и улучшает общее настроение, но и повышает уверенность, как выяснилось в исследованиях 2013 года, проведенных профессором Гарварда Эми Кадди и ее коллегой Маартеном Босом.

Исследователи обнаружили, что люди, которые сидят согнувшись, как это обычно бывает при использовании небольших беспроводных устройств, таких как смартфоны и планшеты, вряд ли смогут постоять за себя. Участники с неправильной осанкой также самыми последними спросили, могут ли они уйти, когда эксперимент закончился. С другой стороны, участники, которым случайным образом выдали крупные устройства, такие как ноутбуки и настольные компьютеры, чаще сидели прямо и уверенно интересовались, можно ли уйти.

С чисто когнитивной точки зрения бессильное, согнутое положение тела может сделать ваш мозг более предрасположенным к ощущению безнадежности, а также депрессивным воспоминаниям и мыслям. Этот феномен укоренен в нашей биологии и восходит к тому, как язык тела «тесно связан с доминированием в животном мире», пишет Кадди в своей новой книге «Присутствие» («Presence»).

Что лучше всего поможет почувствовать себя сильным как физически, так и ментально? Эрик Пепер, профессор, изучающий психофизиологию в Университете Сан-Франциско, советует каждый час проверять свое положение, чтобы убедиться, что вы не сгорбились над iPhone или iPad. Он также советует подносить небольшие девайсы ближе к лицу во время использования, а не заставлять себя смотреть на них сверху вниз, согнувшись.

5. Убирайте телефон подальше от головы на ночь

Бытует много мифов и полуправды о том, как смартфон может — и может ли — влиять на мозг. Несмотря на то, что еще предстоит провести много исследований на тему беспроводных устройств, похоже, существует связь между синим светом, испускаемым электронными экранами, в том числе смартфонами, и сном. Нарушение или изменение фаз сна плохо по многим причинам. Например, отсутствие достаточного глубокого сна может помешать очищению мозга от вредного бета-амилоида.

По словам Сварт, старшего преподавателя Массачусетского технологического института, которая специализируется на сне и мозге, система естественной очистки мозга требует от шести до восьми часов сна. Без этого мозг в конечном итоге сталкивается с крупными накоплениями бета-амилоидов — нейротоксинов, обнаруженных в кластерах мозга людей с неврологическими расстройствами, такими как слабоумие и болезнь Альцгеймера.

Хотя ученые всегда знали, что мозг очищается от отходов, как и тело, сложность этой системы очищения была исследована только в 2013 году Майкеном Недергаардом из Центра трансляционной нейромедицины Рочестерского университета. Это исследование обнаружило «скрытые пещеры», которые открываются в мозге, когда мы находимся в фазе глубокого сна. Эта система жидкой очистки, получившая название «глифматическая система», позволяет обильным количествам нейротоксинов проникать через позвоночный столб.

Так насколько далеко нужно хранить умные устройства? Мы не совсем уверены, но Сварт говорит, что достаточно не класть их рядом с головой. В конечном счете, поддержание здоровья мозга требует силы воли и сопротивляемости, как и в случае с любой другой частью тела. Но, как показывает исследование, сохранить разум созвучным с телом, безусловно, возможно — с небольшими усилиями.



источник econet.ru 

вівторок, 7 листопада 2017 р.

5 ХАРАКТЕРИСТИК ВЧИТЕЛЯ XXI СТОЛІТТЯ

Останні технологічні досягнення вплинули на багато сфер нашого життя і змінили те, як ми спілкуємося, співпрацюємо, вчимося і, звичайно, навчаємо інших. Водночас ці успіхи розширили наш словник, додали до нього визначення, наприклад, цифрових аборигенів, цифрових емігрантів, а також – “учителя XXI століття."

Поки пишу цей допис, намагаюся згадати, чи чула я коли-небудь такі фрази, як "вчитель XXI століття” або “вчитель XIX століття.” Швидкий пошук Google запевняє мене, що немає таких словосполучень. Зміна “XX” на”XXI” приносить зовсім інші результати: школи XXI століття, освіта XXI століття, учитель XXI століття, навички XXI століття – все там! Я пошукала і в Twitter Hashtags і Amazon, але результати виявились такими ж самими – нічого про “вчителя XXI століття”, але дуже багато для ” XXI “: # teacher21, # 21stcenturyskills #21stCTeaching. Книг з назвами, що включають”XX століття” також немає, але є досить багато про викладання XXI століття.

Очевидно, що навчання в XXI столітті зовсім інше явище. Ще ніколи навчання не відбувалось так, як зараз: скрізь, весь час, на будь-яку можливу тему, підтримуючи будь-який можливий стиль навчання. Але що це означає бути вчителем XXI століття?

Нижче 15 характеристики вчителя XXI століття:


КЛАС ОРІЄНТОВАНИЙ НА УЧНЯ І ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

Оскільки учні мають доступ до будь-якої інформації, звичайно, немає змісту “годувати їх з ложечки” знаннями або вчити за принципом “всі однакові”. Учні мають різні особливості, цілі й потреби, і пропонувати персональний підхід не тільки можливо, але й бажано. Коли учні роблять власний вибір, вони наче «володіють» своїм навчанням, а це підвищує внутрішню мотивацію і вимагає більших зусиль – ідеальний рецепт для поліпшення результатів навчання!



УЧНІ – ТВОРЦІ

Сьогоднішні учні мають найновіші технологічні інструменти, але, їх використання у багатьох випадках ледь виходить за рамки спілкування з родиною та друзями за допомогою чату, повідомлень або дзвінків. Навіть якщо учні в даний час вважаються цифровими аборигенами, багато з них – далекі від виготовлення власного цифрового контенту. У той час як вони володіють власними дорогими пристроями з можливостями писати блоги, створювати інфографіку, книги, відео… у багатьох класах, як і раніше, їх просять вимкнути всі пристрої. А паперові зошити, на жаль, часто просто викидають. Якщо ж дати учням шанс, вони можуть створювати гарні і творчі блоги, фільми, або цифрові історії, якими вони будуть пишатися і ділитися з іншими.


ВИВЧЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Для того, щоб мати можливість запропонувати учням вибір, в нагоді стане власний досвід і знання. Технології продовжують розвиватись, їх потрібно розуміти. Перевага в тому, що нові технології є новими як для новачків, так і досвідчених викладачів. Я користувалась підпискою на сайті http://www.lynda.com, який має багато ресурсів для вивчення нових технологій.



БУДЬТЕ ГЛОБАЛЬНИМИ

Сучасні засоби дозволяють легко дізнатися про інші країни і людей з перших вуст. Звичайно, підручники ще достатньо важливі, але якщо можна було б вивчати мови, культури, розвивати комунікативні навички і фактично говорити з людьми з інших частин світу?!

Дивно, що хоча всі інструменти доступні, ми як і раніше дізнаємось про інші культури, людей і події зі ЗМІ. Варто навчати учнів, як використовувати такі інструменти, щоб вони могли “відвідати” будь-який куточок планети.


ВИКОРИСТОВУЙТЕ СМАРТФОНИ

Ще раз: коли учні побачать свої пристрої в якості цінних інструментів, які підтримують знання (а не відволікають), вони почнуть їх використовувати з навчальною метою. Я пам’ятаю мої перші роки викладання, коли я не дозволяла використовувати мобільні телефони в класі, і пробувала пояснити кожне нове слово або відповісти на будь-яке питання самостійно. Сьогодні я навіть і не подумаю це робити!

Я дізналася, що різні учні мають різні потреби, коли мова заходить про те, що їм потрібна допомога з новими словами або пошуком відповідей на запитання. Тому немає необхідності витрачати час і щось пояснювати, що може бути корисно тільки одному або двом учням. Навчання полягає в тому, щоб зробити учнів незалежним і навчити їх шукати відповіді.

Я бачила позитивні зміни з тих пір, як я почала використовувати пристрої з навчальною метою. Насправді, іноді я навіть відповідаю: “Я не знаю – використовуйте Google і розповідайте нам усім”.


ВЕДІТЬ БЛОГ

Я писала про важливість блогів, як для учнів, так і для вчителів. Навіть мої новачки з англійської бачили, як важливо писати для реальної аудиторії і бачити їхню цифрову присутність. Питання чи бути блогу, чи ні, більше не має стояти перед нами.



ЙДІТЬ В ОНЛАЙН

Ще один важливий пункт для зменшення паперової роботи – організувати навчальні матеріали для своєї діяльності на своєму власному веб-сайті. Давайте посилання на онлайн ресурси і пропонуйте дискусії онлайн. На відміну від паперової роботи це дозволяє учням обмінюватися думками і ресурсами у більш організованій формі.


СПІВПРАЦЮЙТЕ

Технології дозволяють співпрацювати з іншими вчителями та учнями. Створення цифрових ресурсів, презентацій та проектів разом з іншими педагогами і учнями зробить діяльність у класі реальною. Співпраця повинна виходити за рамки спільного використання документів за допомогою електронної пошти або створення PowerPoint презентації. Багато великих ідей ніколи не виходять за рамки розмови або паперу, що є великою втратою! Співпраця в глобальному масштабі може змінити весь наш досвід!



ВИКОРИСТОВУЙТЕ TWITTER

Участь у Twitter-чаті є найбільш дешевим і ефективним способом організувати свою власну аудиторію, що залишатиметься в курсі досліджень, ідей і питань у певній галузі. Ми можемо рости професійно і розширювати наші знання, якщо щодня розмовляємо про свою працю.


ЗАЛУЧАЙТЕ ОДНОДУМЦІВ

Залучайте однодумців! Знову ж таки, сьогоднішні інструменти дозволяють зв’язатись із будь-ким у будь-якому місці, у будь-який час. У вас є питання до експерта або колеги? Просто підключіть їх за допомогою соціальних медіа!


ЗАСТОСОВУЙТЕ ПРОЕКТНО ПОБУДОВАНЕ НАВЧАННЯ

Сьогодні учні мають доступ до оригінальних документів, текстів, експертів зі всього світу, а також однодумців, що вивчають такий самий предмет в іншому кутку світу. Вони повинні розвивати в собі здатність критично мислити та ставити правильні запитання, проводити дослідження, контактувати експертів та створювати проекти, користуючись ресурсами, що вже є у них в руках. Все чого потрібно їм від вчителя – це супровід!



БУДУЙТЕ ПОЗИТИВНУ ПОВЕДІНКУ ОНЛАЙН

Це може видаватись очевидним, але для сьогоднішніх вчителів важливо моделювати, як правильно використовувати соціальні медіа, як виробляти і публікувати цінний контент, як організувати спільне використання ресурсів онлайн. Підтримання професійної поведінки і в класі, і онлайн допоможе побудувати позитивну поведінку учнів.


ПРОГРАМУЙТЕ

Це може здатися складно, але кодування не що інше, як певний рівень грамотності в наш час. Як олівець або ручка були “інструментами” XX століття, сьогодні вчитель повинен вміти працювати з сьогоднішнього ручкою і олівцем, тобто, комп’ютером. Програмування дуже цікаво вивчати. Коли напишеш сторінку на HTML – дивовижні почуття! Знову ж таки, це lynda.com чудовий ресурс, щоб почати програмувати!



БУДЬТЕ ІННОВАЦІЙНИМИ

Я запрошую вас розширити вашу скриньку інструментів і спробувати нові способи викладання, яких ви ще не пробували – навчайте за допомогою соціальних медіа, замініть підручники на веб-матеріали. Не заради самих ресурсів, а заради учнів!

З тих пір, як я почала використовувати TED-ролики і робити власні події на основі цих відео, мої учні стали давати мені більш позитивні відгуки. Вони люблять використовувати Facebook для обговорення та анонсів з класу. Вони цінують новинки – НЕ нові інструменти, але нові, більш продуктивні і цікаві способи їх використання.


ПРОДОВЖУЙТЕ ВЧИТИСЬ

Оскільки нові технології продовжуватимуть з’являтись, навчання і призвичаювання до них є надзвичайно необхідним. Добрі новини – це завжди весело, і навіть 20 хвилин в день – це довгий шлях!

Як завжди, діліться своїм баченням і коментуйте!


Щасливого викладання у XXI столітті!

Переклад на українську: Лілія Боровець

https://www.edutopia.org/discussion/15-characteristics-21st-century-teacher

суботу, 4 листопада 2017 р.

ДЛЯ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ - КВАДРАТ ДЕКАРТА

Это простая техника принятия решений. 


Ее суть заключается в том, что нужно рассмотреть проблему/ситуацию, ответив на такие 4 вопроса:

1. Что будет, если это произойдет? (Что я получу, плюсы от этого).

2. Что будет, если это не произойдет? (Все останется так, как было, плюсы от неполучения желаемого).

3. Чего НЕ будет, если это произойдет? (Минусы от получения желаемого).

4. Чего НЕ будет, если это НЕ произойдет? (Минусы от неполучения желаемого). С этим вопросом будьте внимательны, потому что мозг захочет проигнорировать двойное отрицание. И ответы могут быть похожи на ответы первого вопроса. Не допускайте этого.



ПОЧЕМУ эта техника работает? 
«Квадрат Декарта» помогает прояснить последствия каждого решения. 
Дело в том, что в ситуации, требующей решения, мы часто зацикливаемся на одной позиции: что будет, если это произойдет? С помощью же «квадрата Декарта» мы рассматриваем одну и ту же ситуацию с 4 разных сторон

УЧИМСЯ УБЕЖДАТЬ ЛЮДЕЙ


Во время делового и межличностного общения, а также в политической и коммерческой рекламе возможно использование ложных доводов — заведомо неубедительных рассуждений с целью убедить кого-либо. Каждый из них содержит неприемлемые или противоречивые посылы или посылы, не связанные с заключением, или используется мнение не вызывающих доверие специалистов, или отсутствует важная информация и т.п. 

Психолог Д. Халперн выделила двадцать один наиболее распространенный ложный довод: 

Влияние ассоциаций.



Один из самых старых принципов психологии заключается в том, что если два события происходят близко друг к другу во времени и/или пространстве, то в человеческом сознании между ними формируется связь. Поэтому когда происходит одно из этих событий, человек начинает ожидать, что произойдет и второе. Этот принцип широко используется в области политики, особенно для создания эффекта ассоциированной вины. 

Таким образом, следует очень внимательно относиться к сообщениям, основанным на ассоциациях. В случае же выявления данного ложного довода следует проанализировать и остальную часть сообщения, так как она может быть основана на обращении к эмоциональному, а не рациональному фону личности.

Доводы против личности


Это термин, принятый для обозначения «называния своими именами». С помощью такой формы убеждения или пропаганды можно выступать против людей, поддерживающих какое-либо дело, а не против самого дела. В данном случае ассоциация формируется между идеей и человеком. 
Ложный довод основан на том, что вам не нравится человек, а не само дело.

Упор на жалость 


Его очень легко выделить в предлагаемой вам посылке: «Сделайте то-то, так как мы нуждаемся в вашей помощи». Подобные посылки могут часто использоваться в суде стороной защиты. При этом не обсуждается вопрос о реальной вине или невиновности подозреваемого, а говорится, какая у него была тяжелая жизнь, как она его кидала, как прискорбно сложились обстоятельства. 
В обыденной жизни такой тип аргументации замечательно используется людьми с экстернальным типом контроля.

Популярность и рекомендации 


Известно под названием bandwagon — мода, повальное увлечение и базируется на человеческой потребности в конформизме. Он убеждает поддержать какую-либо позицию или купить определенный товар, потому что так поступают все. Ожидается, что люди, для которых предназначено сообщение, примут определенные убеждения или купят товар, чтобы ощутить свою принадлежность к упомянутым в сообщении группам. 
Неявно подразумевается, что «если так делают все, это должно быть правильно». Вариантом этого метода является использование рекомендаций. Ложный довод усугубляется, когда рекомендации даже не касаются той области, в которой популярная личность обладает компетентностью. В последнем случае ложный довод пересекается с «обращением к авторитетам», о котором будет сказано ниже.

Ложная дихотомия


Так «иногда называют упрощение проблемы или черно-белые ложные доводы, когда читателя просят выбрать одну из двух позиций, не предлагая ему других вариантов или «серых областей», в которых сочетались бы разные аспекты каждого из вариантов». 

Главная ошибка человека, который столкнулся с подобной ситуацией, заключается в том, что он начинает выбирать «из предложенного», ограничивая, таким образом, собственное поле рассмотрения данной проблемы.

Обращение к гордости или тщеславию


В данном случае используется опора на похвалу или лесть. И хотя сама по себе лесть может и не являться «злым умыслом», такой способ может использоваться для того, чтобы запутать проблему.

Подтасовка или сокрытие информации 


Это метод убеждения путем умолчания об информации, свидетельствующей в пользу нежелательной позиции.

Порочный круг 


При этом типе рассуждений посылка является по-другому сформулированным заключением. Если построить структурную схему аргументации такого типа, у вас получится круг, поскольку поддержкой заключения служит переформулированное заключение.
Например: «Необходимо повысить допустимую скорость движения, потому что существующий предел скорости — слишком низкий».

Нерелевантные доводы 


По-латыни этот тип ложных доводов называется non sequitur, что в переводе означает «Это не следует». Другими словами, довод или посылка не связаны с заключением
Важнейшим критерием убедительности аргумента или рекомендации является наличие посылок, связанных с заключением. «Необходимо ли студентам дополнительно изучать иностранные языки?» — «Да, так как это повысит уровень их образования».

«Под уклон» или континуум

Одним из доводов против принятия судебных постановлений об объединении школ для негров и белых было то, что если мы допустим, чтобы суд решал, какие школы будут посещать наши дети, то суд начнет указывать также, кого нам пускать в церковь, кого приглашать в гости и даже на ком жениться. В этом примере действие (объединение школ для негров и белых по постановлению суда) стоит в одном континууме (непрерывном ряду) с такой крайностью, как женитьба по указке суда. Аргументация состоит в том, что если мы отдадим в юрисдикцию суда события, стоящие на одном конце этого континуума, то и над другими событиями, входящими в него, суд приобретет власть.Поэтому данный ложный довод называют или «под уклон» (начав движение под уклон, трудно или даже невозможно остановиться), или континуум. 
Большинство жизненных событий можно расположить в виде ряда. Но отсюда вовсе не следует, что действия, касающиеся какой-то части этого ряда, будут применимы также и к другим. Этот ложный довод имеет еще одно, более красочное название — «верблюд засунул нос в палатку», которое намекает на то, что если мы позволим верблюду засунуть нос в палатку, то скоро за носом последует и весь верблюд

«Соломенное чучело»


Соломенное чучело неустойчиво и его легко опрокинуть. Так называется метод, когда умозаключение оппонента представляют в самой слабой форме, а затем легко его опровергают. При этом оппонент, выступающий против определенного заключения, искажает доводы в пользу этого заключения и заменяет их значительно более слабыми.

«Часть — целое» 


Ложные доводы типа «часть — целое» являются обратной стороной той же ошибки. При использовании такого ложного довода оратор (или автор письменного текста) предполагает, что суждения, верные для целого, верны также и для всех его частей, а суждения, верные для частей, верны также и для целого.

Использование незнания 


Особенностью использования незнания является то, что этим способом часто можно поддерживать два или более совершенно различных заключения. Это должно служить для вас признаком того, что приведенные доводы ошибочны. При использовании незнания посылки содержат нечто, нам неизвестное. 
Наше незнание используется для того, чтобы доказать, что заключение неверно, поскольку нет доводов в его поддержку. Наше незнание вопроса может быть также использовано и для поддержки заключения путем утверждения, что оно верно потому, что нет данных, свидетельствующих против него.

Слабые и неподходящие аналогии


Использование аналогий — один из основных навыков мышления. Мы обращаемся к аналогиям, когда сталкиваемся с чем-то новым и стараемся разобраться в нем на основе того, что нам уже известно. Несмотря на то, что аналогии — это чрезвычайно полезный инструмент для понимания, их можно использовать неправильно. 
Два объекта или события являются аналогичными, если у них есть определенные общие свойства. Когда мы рассуждаем с помощью аналогий, то заключаем, что суждения, верные для одного объекта или события, верны и для другого

Обращение к авторитетам


Ложный довод состоит не в самом факте обращения к источнику, а в обращении к источнику, который является ненадежным. Таким образом, нужно уметь определить границы компетентности того или иного авторитета. Примером может послужить обращение к знаменитому эстрадному исполнителю по вопросу того или иного законопроекта.

Неполные сравнения


В неполных сравнениях часто используются оценочные выражения типа «лучше», «безопаснее» и, конечно, «чище». Это особый случай рассмотрения недостающих компонентов умозаключения. 
Что такое «лучше»? Как его измерить? Кто измерял? По сравнению с чем? В подобных утверждениях отсутствует вторая часть, тот компонент, с которым необходимо сравнивать.

Знание того, чего нельзя узнать 


«Нам необходимо увеличить численность полиции, поскольку резко выросла численность незарегистрированных изнасилований», «На данный момент зафиксировано 150 000 наркоманов, однако реальная цифра — 1 000 000». 
Нет способа, которым мы можем узнать то, чего узнать нельзя.

Ложная причина 


Он (ложный довод) имеет место тогда, когда кто-либо утверждает, что из-за того, что два события происходят одновременно или следуют одно за другим, одно из них является причиной другого. Конечно, существует возможность, что одна переменная является причиной появления другой, но для обоснования причинно-следственной связи недостаточно лишь одновременности наступления событий.
«Одновременно с увеличением количества церквей в городе увеличивается и количество проституток». Однако по мере увеличения городов возрастает не только количество церквей и проституток, но и школ, магазинов и т. д. Этот ложный довод основан на особенностях и феноменах восприятия, которые будут рассмотрены отдельно.

Снижение 


Идет снижение статуса авторитетности оппонента, часто за счет унижения, обращения к эмоциям. «Только глупец будет поддерживать данного кандидата», «Ни один патриот нашей страны не будет возражать». 
Таким образом, поддерживая данную точку зрения, вы автоматически попадаете в разряд дураков, людей, лишенных патриотических чувств или ума.

Обращение к традициям


«Мы всегда так делали». Всякий, кто пытался изменить какие-либо правила, слышал эту фразу или ее вариант: «Не пытайся починить то, что еще не сломалось». При обращении к традиции используется несформулированное предположение о том, что то, что уже существует, является лучшим. Возможно, существующая система действительно лучше, чем предлагаемые изменения, но может также оказаться, что это не так. 
Из того факта, что «мы всегда так делали», вовсе не следует, что это хороший или лучший способ достижения цели. Одним из качеств человека, мыслящего критически… является гибкость. При обращении к традиции отрицается возможность существования более совершенного метода. 
Иногда имеет место утверждение, что «новое, конечно, лучше, а может быть, и нет».

Ложные обвинения в ложных доводах


Это ложный довод! 
Создается впечатление, что некоторые люди, научившись распознавать ошибочные рассуждения, сразу же называют ложными доводами все, что говорят другие (Levi, 1991). Но далеко не все рассуждения являются ложными доводами. 
Смысл критического мышления в том, чтобы развить определенный скептицизм, сохранив при этом дружелюбное отношение к окружающим, а вовсе не сформировать циничное убеждение, что все всегда лгут. Знать, когда можно считать суждения приемлемыми, также важно, как знать, когда и что следует подвергнуть сомнению.

©Дайана Халперн. Психология критического мышления

Критическое мышление — система суждений, которая используется для анализа вещей и событий с формулированием обоснованных выводов и позволяет выносить обоснованные оценки, интерпретации, а также корректно применять полученные результаты к ситуациям и проблемам. В общем значении под критическим мышлением подразумевается мышление более высокого уровня, чем мышление докритическое.