Педагоги не можуть успішно когось вчити,
якщо водночас ретельно не навчаються самі.
Алі Апшероні
Одним з перспективних напрямків розвитку освіти в України є підвищення професійної майстерності педагогів та створення інформаційного освітнього середовища. Міністерство освіти і науки впроваджуючи освітні реформи наголошує на діджиталізації навчання. Діджиталізація являє собою усвідомлений підхід докорінного перетворення будь-яких процесів на основі використання цифрових технологій.
Термін «діджиталізація» походить від англійського слова, що в перекладі означає «оцифровування», «цифровізація», або ж «приведення в цифрову форму». Слід зазначити, що поняття «діджитизація» та «діджиталізація» в Україні досить часто вживаються як синоніми, які широко увійшли до української мови.
Необхідно розуміти, що цифрова трансформація – це глобальна тенденція і максимальну вигоду від якої отримають заклади освіти, що мають усі перспективі стати лідерами в області перетворення освітнього процесу на основі використання цифрових технологій, зокрема.
У «Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки» підкреслюється, що цифрові навички та компетенції є запорукою повноцінного розвитку цифрової економіки, а Цифрова грамотність повинна бути однією із головних компетенцій. Більшість громадян України вже користується перевагами цифрових технологій. Наступним кроком є забезпечення того, щоб завдяки цим перевагам українці ставали економічно успішними.
Для подальшої нашої розмови з’ясуємо значення основних термінів, адже
Цифрова грамотність і досі залишається поняттям, яке здебільшого поширюється без подробиць. Важко зрозуміти, що насправді мається на увазі. Тому ми зібрали декілька прикладів того, якою є цифрова грамотність в освіті. Як ви можете бачити на слайді в наукових дослідженнях підкреслюється, що «цифрова грамотність – набір знань і вмінь, які необхідні для безпечного і ефективного використання цифрових технологій і ресурсів Інтернету».
Важливо говорити про значення цифрової грамотності для всіх суб’єктів освітнього процесу. Адже сучасна «цифрова дитина» народжується, як часто говорять, «з мишкою в руках», в її житті цифрові пристрої та мобільні технології відіграють важливу роль. Педагог, щоб бути професіоналом у цифровому світі, цифрових технологіях, повинен бути мобільним та мати знання про можливості комп’ютерів (в тому числі всіх цифрових гаджетів) та технологій, розуміти роль цифрового освітнього середовища, вміти аналізувати інформацію, проектувати та створювати своє власне середовище, працювати в мережевих педагогічних спільнотах, враховуючи всі можливості обмежень та ризиків Internet.
Поняття грамотності не статично, адже постійно оновлюється соціально-технологічне культурне середовище, в якому ми живемо – педагогам необхідно володіти сучасною мовою комунікації для того, щоб передавати свої знання учням. Інакше цифрова безграмотність стане бар’єром між поколіннями. Зараз існує великий розрив між освітнім середовищем і тим середовищем, в якому учні звикли жити поза межами закладу освіти. Справа не тільки в оснащеності закладів освіти комп’ютерами та цифровими лабораторіями, а й в готовності педагогів до використання цифрових засобів комунікації.
Як підтвердження вищесказаного, пропонуємо до вашої уваги «Аналіз цифрових навичок педагогічного складу та керівників закладів профтехосвіти». Звіт проведено за результатами соціологічного дослідження методом веб-опитування. Для досягнення цілей дослідження було розроблено шкалу самооцінки для виміру рівня цифрової грамотності, відповідно до критеріїв, що їх було сформовано у Європейській рамці цифрових компетенцій освітніх організацій. Учасникам дослідження було запропоновано знайти себе на одному з шести рівнів цифрової грамотності.
Самооцінка рівня цифрової грамотності (усі опитані, n=7450)
- · Новачок – 2%
- · Початковий рівень – 17%
- · Базовий рівень – 43%
- · Досвідчений користувач – 26%
- · Спеціаліст – 10%
- · Експерт – 2%
Найбільша частка опитаних - 43% - вважають, що знаходяться на базовому рівні, що передбачає користування основними функціями офісних програм Word та Excel та програмами типу Zoom і Skype.
Більше чверті респондентів відносять себе до досвідчених користувачів, які впевнено користується офісними програмами, онлайн-сервісами, створює навчальні презентації та відеоконтент.
Щодо конкретних цифрових навичок, то переважна більшість респондентів (86%) вказали регулярне користування електронною поштою та різними застосунками Google. Інші застосунки для дистанційного викладання (як-то Moodle, Padlet, Jamboard) використовують менше ніж десята частина респондентів.
Ще одним питанням, яке допомагає оцінити рівень цифрової грамотності, є питання про ставлення до цифрових технологій загалом. Цей індикатор ілюструє мотивацію та прагнення до розвитку рівня цифрової грамотності та поглиблення компетенцій. Що є невід’ємною частиною та запорукою процесу підвищення кваліфікації у будь-якій сфері знань. Учасникам дослідження було запропоновано 5 тверджень, які ранжували рівень вмотивованості щодо освоєння сучасних технологій.
Отже, як показало дослідження цифрова грамотність педагога – це така ж система базових знань, навичок і установок у сфері повсякденного використання цифрових технологій, як і у людей інших професій.
Американський засновник «цифрової грамотності» Даг Белшоу звертає увагу користувачів на соціально-культурний контекст цифрової грамотності та засвідчує наявність різних моделей цього феномену й виокремлює вісім ключових компонентів як основу якісної взаємодії людини з «цифрою» (культурний, когнітивний, конструктивний, комунікативний, критичний, громадянський, а також упевнене користування та креативність) (рис. на слайді).
На думку дослідника, не існує єдиної стратегії цифрової поведінки, єдиної цифрової грамотності. Всі ці норми варіюються в залежності від культурних обставин, від соціальних контекстів і навіть від віку користувача.
Якими ж способами можна формувати цифрову грамотність та розвивати професійну компетентність педагогів сьогодні?
У рамках реалізації Української цифрової стратегії «Digital Agenda (аджента) 2020» та за підтримки Міністерства цифрової трансформації України створено Національну онлайн-платформу цифрової грамотності «Дія. Цифрова освіта». Мета проєкту – навчити цифрових навичок щонайменше шість мільйонів українців до 2023 року. Першим кроком було опанування навичок з використання сучасних цифрових технологій для організації дистанційного навчання в межах курсу «Ефективні рішення Google для хмарної взаємодії». До його опанування долучилося майже 15 тисяч освітян, із них – 55% учасників отримали сертифікат про успішне проходження курсу.
Особистий досвід використання дистанційних освітніх технологій допоміг педагогам нашого закладу у контексті роботи, отримати навички використання сучасних інструментальних середовищ, інформаційних технологій, а також співвідносити нові форми організації освітньої діяльності зі своїми потребами та можливостями. Відповідно до практичних напрацювань
Виникають питання, що ж важливо знати під час роботи з цифровими інструментами?
По-перше, підкреслюється важливість критичного мислення під час комунікативної взаємодії
Більшу частину інформації сьогодні ми споживаємо з онлайн-джерел. Навчання цифрової грамотності допомагає вибірково підходити до споживання інформації. Необхідно заохочувати учнів ставити питання, а потім знаходити відповіді, перевіряючи їхню об’єктивність.
Із метою розвитку комунікативного компонента, як складової цифрової грамотності, до вашої уваги електронний навчально-методичний комплекс «Основи комунікативної культури педагога», який передбачає:
· розвиток можливостей спілкування в цифрових середовищах,
· розуміння специфіки понять «комунікація», «інформація», «комунікативна культура», «спілкування» у цифровому просторі.
У електронному комплексі викладено теоретичний матеріал курсу, наведено практичні завдання із описом способу їх виконання, представлені матеріали, що дозволяють проводити самоаналіз та оцінку засвоєного. (URL: https://chcptucourse.pp.ua/)
2. Другий напрям, це використання соціальних мереж для навчання та співпраці.
Наприклад, можна використовувати мережу Twitter — для створення опитувань в дослідницьких цілях або для пошуку експертних джерел, а групи Facebook, Telegram або LinkedIn (динкедин) — для зв’язку та спільної роботи зі своїми колегами.
3. Ще один важливий аспект становлення цифрової грамотності — це навчитися уникати плагіату, роблячи замітки, використовуючи цитати і належним чином підтримуючи обговорення за посиланнями.
4. Керування своєю онлайн-ідентичністю є важливий напрям розвитку
Сьогодні 60% людей має акаунти більш ніж в п’яти соціальних мережах. Яка частина з них думає про свою безпеку в Інтернеті? Незалежно від того, чи свідомо це відбувається чи ні, людина залишає цифровий відбиток та має онлайн-ідентифікацію. Як наслідок, користувачі можуть не приділяти достатньої уваги захисту приватності, наприклад, налаштуванням та політиці конфіденційності.
5. П’ятим напрямом розвитку є допомога учням щодо самоконтролю
Адже практика показує, що більшість людей бореться з цифровим відволіканням, яке змушує почувати себе віддаленим і виснаженим та навіть зменшує задоволення від отриманого досвіду. Жонглювання декількома потоками мультимедіа стимулює в учнів багатозадачність. Це не дуже добре. Адже за багатозадачності учні мають більш низький результат навчання.
Для подолання таких перешкод на онлайн-платформі «Дія. Цифрова освіта» кожен громадянин може безкоштовно опанувати відповідні цифрові навички за новим сучасним форматом – освітні серіали.
6. Ще одна важлива частина навчання цифрової грамотності — пошук для учнів можливості попрактикуватись.
Наприклад, під час дистанційної освіти учні, що навчаються за професією «Кухар» Чернігівського центру професійно-технічної освіти мають змогу використовувати інформаційний освітній ресурс професійно-теоретичної підготовки із предметів «Облік, калькуляція і звітність» та «Технологія приготування їжі з основами товарознавства», що є складовою відкритого інформаційного освітнього середовища ПТО Чернігівської області. Матеріал ресурсу містить поурочний формат та контроль. (URL: https://chn.rit.org.ua/).
7. Наступний крок до розвитку, це вивести здобувачів освіти із зони комфорту.
Якщо ми хочемо, аби учні стали досвідченими користувачами інтернет технологій, важливо вивести їх зі своєї зони комфорту. Звичайно, для кожного учня це означає щось своє. Наприклад, деякі люди можуть мати досвід спілкування короткими і лаконічними абзацами та хештегами у Twitter або Instagram. Тому їхній вихід із зони комфорту може означати обмін думками у більш поширеному повідомленні. У даному контексті особливий інтерес має створення блогу.
Сьогодні освітній блог може стати робочим інструментом педагога, оскільки надає унікальну можливість для спілкування та взаємодії усіх учасників освітнього процесу. Як практичний приклад до вашої уваги мій блог «Педагогічний органайзер» як мережевий довідник (https://metod-portfolio.blogspot.com/).
Основними завданнями цього блогу є: задовольнити потреби та інтереси користувачів щодо постійного підвищення професійної компетентності.
Сьогодні педагоги чітко усвідомлюють, що створення цифрових ресурсів допомагає в організації всього освітнього процесу: вибудовуванні індивідуальних освітніх маршрутів для учнів, організації самостійної роботи на заняттях і вдома.
Отже, цифрова грамотність – це навичка, яка надзвичайно важлива та ефективна для педагогічних працівників, що забезпечує можливість зануритися у неповторний світ цифрової реальності.
І на останок, можна стверджувати, що чим більше інформації, методів та інструментів у своїй роботі використовує вчитель, тим більшим буде ефект від його роботи. Але яким би сучасним комп'ютером і найшвидшим Інтернетом не забезпечити вчителя, найголовніше – це бажання педагога працювати над собою і його здатність творити, вчитися, експериментувати і ділитися своїми знаннями та досвідом, набутими у процесі самоосвіти.
Вчитися можна різними шляхами, і кожен вибирає собі найбільш прийнятний, але хочеться нагадати слова німецького філософа Дістервега:
«Ти лише до тієї пори здатний сприяти освіті інших, поки продовжуєш працювати над власною освітою...».
