ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

В сучасному світі, де технології перевернули багато аспектів нашого життя, освіта також пішла в ногу з часом. Особливо актуальним стало дистанційне навчання. З цим зростає складність гармонійного розвитку особистості студентів у нових умовах. Дистанційна освіта дозволяє нам зосередитись на академічному аспекті, але духовні компоненти часто відходять на задній план. Це може призвести до дисбалансу в розвитку особистості.

З розвитком технологій дистанційне навчання стає не тільки можливістю, а й необхідністю. Однак важливе питання, яке виникає, це — як впливає цей формат на духовно-інтелектуальне виховання студентів? За допомогою різних платформ та інтерактивних засобів можна не тільки передавати знання, але і формувати соціальні та духовні навички. Онлайн-формат може збільшити ризик академічної недобросовісності, що в свою чергу викликає потребу в додатковому вихованні стосовно академічної етики.

Тема духовного розвитку та особистісної самореалізації зазвичай досліджується психологами, соціологами, та філософами. У контексті України можна згадати таких вчених, як: Г. Сковорода, О. Гончар, Д. Степанкович, Г. Шевченко та інші. Вони підкреслюють, що етичні та духовні аспекти повинні бути в центрі освітньої системи в Україні. Зокрема, не тільки розумові здібності, але і етичні принципи та соціальна активність мають бути розвинені.

Згідно з Г. Шевченко, освітній процес як «людинотворчий, культуротворчий» визнається ключовим, особливо в умовах сучасного віртуального навчання. Це не просто набуття знань або технічних навичок, але й здатність до критичного мислення, саморефлексії, емпатії та моральної відповідальності. Гармонійний розвиток прагне до всебічної самореалізації індивіда в соціальному та культурному контексті. У ситуації дистанційного навчання, де віртуальне середовище є основним, задача стає ще більш актуальною Цей аспект вважається кульмінацією всього освітнього процесу, оскільки він інтегрує знання, навички та цінності в єдиний комплекс. Гармонійний розвиток означає не просто академічні досягнення, але й здатність здобувачів освіти адаптуватися, співпрацювати та бути суспільно відповідальними. Таким чином, освітній процес стає не тільки механізмом передачі знань, але й інструментом для формування цілісних особистостей.

Духовно-інтелектуальне виховання — це комплексний підхід, який об’єднує розвиток інтелектуальних здібностей (логічне мислення, аналітичні навички, критичне мислення тощо) і духовних якостей (емпатія, моральні цінності, етика, духовність). Цей підхід вважається більш глибоким і цілісним, оскільки він допомагає не просто формувати знання та навички, а й розвиває всебічну, гармонійну особистість. Отже, розуміння важливості самопізнання, саморозвитку і взаємодії з оточуючим світом на основі етичних і моральних принципів безпосередньо впливає на освітній процес. У цьому контексті, духовно-інтелектуальний розвиток стає не просто додатковим «бонусом», але і необхідною складовою сучасної освіти. Такий підхід дозволяє формувати не просто кваліфікованих фахівців, але й глибоко осмислених індивідів, здатних на ефективну взаємодію зі світом навколо себе.

Гармонійний розвиток особистості є комплексним завданням, яке включає в себе не тільки розумові здібності, але і етичну свідомість, культуру спілкування та критичне мислення. Критичне мислення розглядається як спосіб мислення, який подолає всі сумніви та труднощі, з одного боку, і забезпечує обдуманий, обґрунтований вибір варіантів для прийняття рішень, з іншого. Педагогічні принципи Г. Сковороди у цьому напрямку зосереджені на взаємозв’язку розуму та емоцій, на важливості активного спілкування та розвитку почуття прекрасного. Отже, духовно-інтелектуальне виховання і педагогічні погляди Г. Сковороди об’єднуються у спільному підході до формування цінностей, розвитку моральності та сприяння розумовому і духовному росту особистості через активне спілкування та критичне мислення.

Значимість духовно-інтелектуального виховання в освіті є великою та вагомою, ідучи далеко за межі лише передачі знань та умінь. Ця сфера є ключовою в становленні гармонійної особистості. Ось головні фактори:

1. Встановлення ціннісних орієнтацій та етичних норм: таке виховання допомагає здобувачам освіти осмислити свої життєві пріоритети і приймати етичні рішення. Це розвиває моральну свідомість і налагоджує поведінку на основі принципів справедливості та моралі.

2. Розвиток аналітичного мислення: цей аспект навчає критично оцінювати інформацію, формулювати власні погляди і робити обґрунтовані висновки.

3. Самовдосконалення - стимулювання духовних і інтелектуальних здібностей сприяє особистісному росту. Здобувачі освіти навчаються самостійному навчанню, реалізації свого потенціалу та досягненню цілей.

4. Міжособистісні навички та комунікація: гуманітарний розвиток також забезпечує уміння взаємодії, емпатії та позитивного взаємозв’язку в навчальному та загальному життєвому контексті.

5. Розвиток креативних можливостей: духовно-інтелектуальне виховання спонукає до творчого виразу та розв’язання складних завдань.

6. Соціальна відповідальність: таке виховання виробляє громадянську позицію та обов’язковість. Здобувачі освіти навчаються бути активними членами суспільства і втручатися в розв’язання соціальних питань.

Всі ці фактори наголошують на значущості духовно-інтелектуального розвитку. Це не просто допомагає у засвоєнні знань, але й виховує індивідів з проникливими цінностями, критичним мисленням і готовністю позитивно впливати на суспільство.

В Україні тема також досліджується, але зазвичай в контексті педагогічної науки або філософії освіти. Дослідники акцентують увагу на ціннісному ставленні до світу і людей як основі духовно-інтелектуального розвитку. Ця тема постійно розвивається, особливо з розвитком технологій та нових форм освіти, таких як дистанційне навчання.

Дистанційне навчання — це форма освіти, де викладач і студенти не знаходяться в одному фізичному просторі. Навчання відбувається через Інтернет за допомогою різних платформ і сервісів. Тут можуть бути онлайн-лекції, вебінари, тести, домашні завдання в електронному вигляді та інше. Система може бути синхронною (всі знаходяться онлайн одночасно) або асинхронною (матеріали можна переглядати в будь-який час).

Отже, «дистанційне навчання є системою освітнього процесу, в якому технологічні засоби замінюють традиційний класний урок, дозволяючи викладачу і учню спілкуватися на відстані» — Мур, Майкл Г. (Michael G. Moore), один з піонерів в області дистанційної освіти та автор кількох ключових теорій в цій сфері.

Це визначення наголошує на важливій ролі технологій у сучасному освітньому процесі і може бути використане для розуміння основних принципів дистанційного навчання.

Розглянемо основні компоненти електронної освіти: дистанційне навчання надає гнучкість у виборі часу і місця для здобуття знань, що критично важливо для тих, кому складно фізично відвідувати навчальні установи. Різноманітність форматів електронного навчання можна реалізувати через відео-лекції, онлайн-курси, інтерактивні семінари, завдання для самостійної діяльності та інше. Це надає учасникам освітнього процесу можливість вибрати найбільш підходящий метод навчання. Віртуальна освіта дозволяє користуватися експертизою провідних установ та спеціалістів з різних куточків світу, підтримуючи тим самим міжнародну кооперацію. Незважаючи на віртуальний характер, електронна освіта сприяє формуванню навчальних груп та комунікативної взаємодії. Форуми, інтерактивні семінари та групові проєкти заохочують діалог та обмін поглядами. Цифрова освіта вимагає від учасників більше саморегуляції та відповідальності за власний навчальний траєкторію. Такий підхід до навчання стимулює розвиток вмінь роботи з новітніми технологічними інструментами. Важливо мати ефективні механізми оцінювання для відстеження прогресу учасників та забезпечення якісного здобуття знань. Хоча дистанційний формат має свої недоліки, такі як відсутність безпосереднього спілкування, він також пропонує нові перспективи для освітнього розвитку.

Враховуючи ці аспекти, можна стверджувати, що дистанційне навчання не є простою альтернативою традиційному освітньому процесу, а розкриває нові шляхи для гнучкості, самостійності та цифрової компетентності здобувачів освіти.

Віртуальна освіта пропонує ряд переваг, таких як гнучкість графіка, універсальність доступу та використання новітніх технологій. Однак існують і складнощі, пов’язані з забезпеченням якості освіти і розвитком етичних та інтелектуальних якостей здобувачів освіти. Ключове питання полягає в впливі віртуального навчання на духовну та розумову сторони студентів. Відсутність безпосереднього контакту може ускладнити комунікацію та формування основних ціннісних орієнтирів.

1. Духовний розвиток:

- ізоляція від академічної спільноти та недостатність фізичної взаємодії може створити відчуття відірваності, адже соціальні взаємини з одногрупниками та викладачами є критичними для духовного становлення;

- дистанційне навчання вимагає високої самодисципліни, що також може впливати на духовну складову особистості.

2. Інтелектуальний розвиток:

- віртуальне навчання сприяє самостійному опануванню матеріалу і пошуку додаткових джерел, підвищуючи таким чином рівень самоосвіти;

- у цифровому просторі студенти мають широкі можливості для доступу до електронних ресурсів, що стимулює інтелектуальні інтереси;

- робота в онлайн-форматах також підвищує навички цифрової грамотності, які є ключовими для сучасного розумового розвитку.

Для вирішення цих викликів необхідне виважене планування та підхід до дистанційного навчання. Потрібно знайти оптимальний баланс між технологічними можливостями та потребами в духовному та інтелектуальному розвитку здобувачів освіти.

Хоч ізольованість у віртуальному навчанні може створити перепони для духовного та розумового зростання, така форма навчання також надає шанс для самоосвіти та розширення доступу до навчальних матеріалів. Мета педагогів і освітніх установ — знайти золоту середину та підтримувати студентів. Інтерактивні технології, вебінари та онлайн-матеріали можуть бути корисними для створення позитивної навчальної атмосфери.

Ефективне духовно-розумове виховання в онлайн-навчанні потребує не просто передачі знань, а й інноваційних підходів та інструментів для активізації учнів. Використання спеціалізованих платформ та інтерактивних завдань сприяє комунікації та розв’язанню проблем. Онлайн-курси дозволяють учням вивчати матеріал у власному темпі та зосереджуватися на темах, які їх зацікавлюють. Це підвищує мотивацію та можливість для індивідуалізованого навчання. Форуми та дискусії допомагають учням обмінюватися думками та працювати в команді.

Сучасні методи оцінювання, які враховують індивідуальний прогрес, також важливі. Електронні тести можуть виявити рівень засвоєння матеріалу, а гейміфікація може підвищити мотивацію.

Не забуваємо про роль педагогів та батьків у формуванні духовних орієнтирів студентів. Вони можуть створити підтримуючу і надійну спільноту для здобувачів освіти, сприяючи їхньому всебічному розвитку. Забезпечення гармонійного духовного та розумового розвитку в умовах онлайн-освіти є важливим завданням. На етапі підсвідомого становлення особистості, сім’я та соціальне оточення (родичі, друзі, освітні установи, ЗМІ) відіграють ключову роль. Свідома потреба в духовному становленні починає проявлятися, коли виникають невиразні, але суттєві прагнення до змін.

Швидкий перехід на дистанційне навчання ставити перед нами нові виклики і можливості. З одного боку, технології дозволяють зробити освіту більш доступною та гнучкою. З іншого — відсутність безпосереднього, «живого» спілкування може вплинути на духовно-інтелектуальний розвиток студентів.

В таких умовах духовно-інтелектуальне виховання набуває особливої актуальності. Воно допомагає заповнити цей «вакуум», створюючи основу для розвитку цілісної, гармонійної особистості. Здобувачі освіти не тільки набувають знань, але й розуміють, як цінності та моральні принципи застосовуються в реальному житті. Це особливо важливо в ситуаціях, коли «живе» спілкування зводиться до мінімуму. Тому, інтеграція духовно-інтелектуального компоненту в дистанційну освіту може не лише покращити якість навчання, але й допомогти студентам стати більш осмисленими, відповідальними і готовими до викликів сучасного світу. До цього часу багато уваги приділялося лише академічному аспекту освіти, знехтуванням же пішли ключові елементи особистісного розвитку.

Отже, зараз є доречний момент для створення настанов, які забезпечують не лише перехід наявних освітніх програм в онлайн-середовище, але і ефективно включають елементи духовно-інтелектуального розвитку в освітній контекст. 

Ось ключові вектори:

- інтеграція духовних елементів передбачає включення модулів чи курсів, що фокусуються на етиці та духовності (курси з етики та філософії, організація форумів або вебінарів, де обговорюються духовні та моральні питання або залучення здобувачів освіти до рефлексивних проєктів, які стосуються етики та духовності);

- інтерактивні завдання дозволяють створення ситуацій, які сприяють рефлексії та саморозвитку (кейс-стадії, рольові ігри та заохочення студентів до ведення щоденників, де вони можуть аналізувати свої дії та думки);

- організація онлайн-зустрічей з менторами, які можуть допомогти в розвитку духовних якостей (забезпечення доступу до менторів для індивідуальних онлайн-консультацій; організація вебінарів з експертами у сфері духовності та етики, а також використання спеціалізованих платформ для моніторингу прогресу студентів у розвитку духовних якостей).

З таким підходом, дистанційне навчання може бути не просто ефективним засобом набуття знань, але і цілісним методом для розвитку особистості на різних рівнях. Дистанційна освіта є могутнім інструментом, але важливо не забувати про духовно-інтелектуальний розвиток студентів. З правильним підходом, онлайн-навчання може стати не просто засобом передачі знань, а комплексним виховним процесом.

Продовження досліджень та стратегічна робота у сфері освіти, яка включає як інтелектуальний, так і духовний рівні, є важливим. Та не варто забувати про проблеми, які можуть виникнути при віддаленому навчанні, такі як відсутність безпосереднього спілкування і залежність від технологій. Перехід на дистанційне навчання вимагає не лише технічної адаптації, але і глибокого перегляду підходів до духовно-інтелектуального виховання.

Отож, ефективне духовно-інтелектуальне виховання в онлайн-освіті вимагає використання передових педагогічних технологій, включаючи інтерактивні ресурси, вебінари, електронні курси і форуми. Паралельно, потрібно розробляти стратегії для подолання труднощів, зумовлених ізоляцією та залежністю від технічних засобів. В цьому випадку, синергія між освітніми установами, викладачами та учнями стає вирішальною для якісного розвитку всіх стейкхолдерів освітнього процесу. Добре підібрані педагогічні методи та інструменти можуть стати каталізаторами успіху здобувачів освіти, незалежно від проблем, які може нести віддалена форма навчання.

Дистанційна освіта як реакція на глобальні виклики

У світі, що швидко змінюється, дистанційна освіта стає ключовим фактором реагування на глобальні виклики, такі як пандемії, економічні кризи і соціальна нерівність. Доступність є однією з ключових переваг дистанційної освіти, що робить її важливим інструментом в реагуванні на глобальні виклики. Відкриваючи двері до якісної освіти для всіх, незалежно від географії, фінансового стану чи особливих потреб, дистанційна освіта сприяє рівності та соціальному розвитку. Незалежно від місця проживання, кожен може отримати доступ до якісної освіти, за умови наявності інтернету, і ви можете вчитися, незалежно від вашого розташування.

Дистанційна освіта перетворює всесвіт в одну велику класну кімнату. Не тільки сільські або віддалені райони користуються цим: навіть у міських зонах, де є багато освітніх установ, дистанційна освіта дає доступ до спеціалізованих курсів, які можуть бути недоступні локально. Отже, в умовах швидко змінюваного світу і постійних глобальних викликів, важливо знайти способи адаптації. Одним із ключових рішень, що відкривають двері до нових можливостей, є дистанційна освіта. Розглянемо її переваги детальніше.:

1. Віддаленість не є перешкодою — дистанційна освіта «видаляє» географічні обмеження, особливо для тих, хто живе у місцях з обмеженим доступом до вищої освіти. Згідно з даними Всесвітньої банку, близько 50% населення світу мають доступ до інтернету. Це показує, що дистанційна освіта є потенційно доступною для половини людства

2. Широкий спектр матеріалів — курси онлайн надають доступ до величезного обсягу ресурсів, таких як відео, книги, і наукові публікації. Як приклад, платформа Coursera пропонує віртуальні лабораторії для практичних занять з програмування, біології та інших дисциплін.

3. Економічна вигода — зазвичай дистанційні курси коштують менше, і ви економите на проживанні та транспортних витратах. За даними EdSurge, середня вартість онлайн-курсу становить приблизно $100-$200, тоді як традиційні університетські курси можуть коштувати тисячі доларів.

4. Комфорт і індивідуальність — ви вчитеся в умовах, що вам найбільше підходять, що може бути критично для людей з особливими потребами.

5. Різноманітність рівнів — дистанційна освіта доступна для всіх вікових категорій і рівнів освіти, від школярів до дослідників.

У сумі, доступність робить e-learning важливим інструментом для вирішення глобальних проблем. Вона пропонує якісну освіту для всіх, незалежно від місця, фінансів або особистих обмежень, тим самим сприяючи соціальній рівності і розвитку. Використання сучасних технологій дозволяють електронному навчанню включати не тільки текстові матеріали або відео-лекції, але й інтерактивні модулі, онлайн-лабораторії, віртуальні екскурсії, тощо. Це збагачує процес освіти, роблячи її більш глибокою, ефективною та економічною.

Онлайн-освіта надає студентам свободу вибору місця і часу навчання, що може бути критично важливим для осіб з різними життєвими обставинами: наприклад, для батьків з маленькими дітьми, людей, які поєднують навчання з роботою, або для тих, хто потребує специфічного розкладу через здоров’я. Інтернет-навчання надає можливість людям з усього світу отримувати якісну освіту без необхідності виїзду за кордон. Це сприяє рівності можливостей і демократизації освітнього простору. З урахуванням всіх цих аспектів, доступність дистанційної освіти стає не просто перевагою, а критично важливим чинником у відгуку на глобальні виклики. Це не просто альтернатива; це можливо, шлях майбутнього для всієї освітньої системи. Віртуальна освіта дозволяє студентам навчатися за власним розкладом, що є відповіддю на глобальну потребу в більш гнучких формах навчання.

Навчання за власним розкладом також відповідає потребам сучасного робочого ринку, де з’являється все більше гнучких, віддалених або фрілансових посад. Студенти, які вже звикли до такого формату, будуть краще адаптовані до нових умов праці. Гнучкий розклад також виховує в студентах відповідальність і навички самоорганізації. Це не тільки корисні життєві навички, але і важливі якості для професійного росту. За дослідженнями Harvard Business Review, 70% студентів, які закінчили онлайн-курси, вважають, що це поліпшило їхні кар’єрні можливості.

Веб-освіта дає можливість взаємодіяти з колегами і викладачами з різних культур і часових зон, що є важливим досвідом в глобалізованому світі. Гнучкість розкладу в дистанційній освіті — це не просто комфорт для студентів, це відповідь на глобальні потреби в адаптивних, персоналізованих і всеосяжних формах навчання. Пандемії та економічні кризи вимагають економії ресурсів. Онлайн-навчання зменшує витрати на транспорт, приміщення, і таким чином, є більш економічно ефективною. В умовах економічної нестабільності або воєнного стану, e-learning набуває особливої актуальності як спосіб забезпечення неперервності освітнього процесу без додаткових фінансових навантажень.

Отже, очевидно, що дистанційна освіта має ряд переваг, які роблять її ключовим інструментом для вирішення глобальних проблем. Але, як і будь-який інший метод навчання, дистанційна освіта не є ідеальною і має свої недоліки, які не можна ігнорувати. З усіма перевагами маємо декілька ключових недоліків дистанційної освіти:

1. Відсутність соціалізації: 1онлайн-навчання може обмежувати можливості для спілкування і тімбілдінгу. За даними American Psychological Association, студенти, які навчаються онлайн, можуть відчувати менше соціальної підтримки, що може впливати на їхнє емоційне здоров’я

2. Технічні проблеми: не у всіх є стабільний доступ до Інтернету або надійне обладнання. Згідно з дослідженням Educause Review, до 30% студентів відзначають проблеми з доступом до надійного Інтернету та техніки, що може перешкоджати навчанню

3. Самодисципліна: не всім легко вчитися самостійно, може бути важко зосередитись. За даними Inside Higher Ed, у 40% студентів, які вивчають матеріал онлайн, є проблеми з самодисципліною та мотивацією.

4. Відсутність практичних навичок: деякі курси вимагають практичного навчання, яке важко реалізувати онлайн.

5. Якість матеріалів: не всі онлайн-курси відповідають стандартам якості. Деякі спеціалізовані курси, наприклад, у професійній освіті, потребують практичного навчання, яке важко забезпечити онлайн

6. Обмежений доступ до викладача: індивідуальний підхід може бути обмежений у великих онлайн-курсах За даними Inside Higher Ed, студенти в середньому отримують лише 3-5 хвилин фідбеку від викладача на тиждень у масових онлайн-курсах.

7. Легкість шахрайства: зробити онлайн-тест чи завдання за когось іншого стає простіше.

Врахування цих недоліків є важливим для всебічного розуміння дистанційної освіти та її ефективності в різних контекстах.

Отже, хоча дистанційна освіта має свої відмінні переваги, не можна ігнорувати її недоліки, такі як відсутність соціальної взаємодії, технічні проблеми, чи ризик зниження мотивації. Але хороша новина в тому, що ці проблеми не є непереборними. Із застосуванням правильних стратегій і технологій, можливо знайти золоту середину, яка збалансує переваги і недоліки для найбільш ефективного та інклюзивного онлайн-навчання.

Використання менторства у дистанційному навчанні дозволяє створювати індивідуальні навчальні плани, що покращує якість освіти. Ментор — це особа з більшим досвідом або знаннями, яка допомагає іншим у навчанні або кар’єрному розвитку. В контексті дистанційної освіти, ментор може допомогти у зорієнтуванні в матеріалі, підтримувати мотивацію і навіть допомогти з технічними питаннями. Це допомагає студентам бути більш зосередженими та ефективними у навчанні.

За допомогою ментора можна стежити за успішністю студентів у реальному часі, визначати їх сильні та слабкі сторони і відповідно до цього коригувати навчальний матеріал. На основі аналізу даних можна створювати індивідуальні навчальні плани, що відповідають конкретним потребам кожного студента. Це підвищує якість навчання, так як студенти працюють над тим, в чому їм дійсно потрібно зробити прогрес. Ментори, що використовують аналітичні системи, мають можливість автоматично адаптувати освітній процес, змінюючи завдання, темп або діапазон матеріалу відповідно до потреб студента.

Систематичний аналіз також допомагає викладачам зрозуміти ефективність своїх методик і при необхідності їх оптимізувати, завдяки чому якість освіти росте не тільки для студентів, але і для викладачів. За допомогою спостереження та аналізу університети і школи можуть приймати обґрунтовані рішення на рівні керівництва, від вибору курсів до розподілу ресурсів.

Менторство у дистанційному навчанні не лише забезпечує індивідуальний підхід до кожного студента, але й суттєво підвищує загальну якість навчання через адаптивність, оптимізацію та ефективний зворотній зв’язок. Онлайн-освіта може бути інструментом соціальної справедливості, забезпечуючи доступ до якісної освіти для вразливих груп населення, адже це не просто альтернатива традиційному навчанню; це важливий інструмент для реагування на глобальні виклики нашого часу. За допомогою технологій, можна зробити освіту більш доступною, гнучкою і ефективною.

Отже, дистанційна освіта дійсно відкриває нові можливості, зокрема в умовах глобальних викликів. Вона робить освіту доступнішою та економічно вигідною, але при цьому стає полем для технічних та соціальних проблем. Однак, використовуючи гібридні моделі, технічну підтримку, менторство та адаптивні системи навчання, можна мінімізувати ці недоліки. Таким чином, дистанційне навчання може стати не просто реакцією на глобальні виклики, а ефективним інструментом для розвитку освіти в усьому світі.

Кліпове мислення: користь чи шкода використання в навчанні?

Кліпове мислення - це підхід до сприйняття та розуміння світу через образи, які створюються у музичних відео, фільмах та інших візуальних роботах.

У кліповому мисленні люди зазвичай сприймають інформацію швидко та емоційно, звертаючи більше уваги на візуальну складову, ніж на словесну. Це може стати наслідком сучасного ритму життя та загального перенасичення інформацією, коли люди мають дедалі менше часу на сприйняття довгих текстів чи аналітичних матеріалів.

У кліповому мисленні можна побачити, як наочно представлені зображення та образи можуть впливати на емоції та почуття людей. Цей підхід може бути використаний в рекламі, політиці, мистецтві та інших сферах, де важливо ефективно та швидко донести інформацію до аудиторії.

Однак, слід зазначити, що кліпове мислення може бути певним чином маніпулятивним, оскільки воно зосереджується на емоціях та зображеннях, а не на детальному аналізі фактів та аргументів. Тому важливо збалансувати кліпове мислення з іншими підходами до сприйняття інформації, щоб отримати повну та об'єктивну картину світу.

Що таке кліпове мислення?

Термін «кліпове мислення» з’явився в середині 1990-х років, і спочатку означав здатність людини сприймати світ через короткі яскраві образи і послання теленовин або відеокліпів. Цим воно принципово відрізняється від понятійного (словесно-логічного) мислення, де використовуються поняття та логічні конструкції, а не образи.

Взагалі, слово «clip» перекладається з англійської як «відсікання; фрагмент, нарізка». Вирізаючи основні моменти і складаючи їх у загальну історію, монтажник кліпів полегшує глядачу розуміння і показує загальну картину, не заглиблюючись у запропоновану тему.

Кліпове мислення працює за тими ж принципами, що й відеокліпи, тобто людина сприймає навколишню дійсність як послідовність не пов’язаних між собою явищ, а не як цілісну картину. Мозок просто не встигає збудувати логічний ланцюжок, а отримана інформація швидко забувається, звільняючи місце для нової.

Кліпове мислення може мати певний вплив на підлітків, особливо якщо вони витрачають багато часу на перегляд музичних відео та інших візуальних матеріалів.

З одного боку, кліпове мислення може сприяти розвитку творчого мислення та уяви у підлітків, адже воно вимагає розуміння символів та зображень, та відповідного їм емоційного зв'язку.

З іншого боку, підлітки можуть перетворити кліпове мислення на залежність від емоційного стимулювання, яке може призвести до впливу на їхнє поведінку та розуміння світу, залежно від того, що їм показується у відео. Наприклад, підліток може піти на жорстокість, якщо він багато разів побачив аналогічні сцени у музичних відео, навіть не розуміючи, що таке насправді жорстокість та її наслідки.

Тому важливо, щоб батьки та вчителі надавали увагу тому, що дивляться їхні діти та як це впливає на їх розвиток. Кліпове мислення може бути корисним інструментом для розвитку творчого мислення та уяви, але воно повинне бути збалансованим з іншими підходами до сприйняття інформації, такими як читання, аналітичні матеріали та дискусії зі старшими.

Кліпове мислення може бути корисним підходом в навчанні, особливо при вивченні предметів, які потребують більше візуальної уваги, таких як мистецтво, музика, історія та географія. Наприклад, використання відео та музичних композицій може допомогти створити емоційний зв'язок з матеріалом, що сприяє кращому запам'ятовуванню та розумінню інформації. Крім того, відео та аудіо матеріали можуть стати цікавим та захоплюючим способом передачі знань та ідей, що стимулює зацікавленість учнів та розвиває їхні творчі навички.

Однак, використання кліпового мислення в навчанні повинно бути збалансованим з іншими підходами, такими як читання та аналіз текстів, проведення досліджень, дискусії та інше. Також важливо пам'ятати, що відео та музика повинні бути обрані з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, а також моральних та етичних принципів.

За чи проти?

ЗА:

• Стимулює творчістьСтимулює творчість: кліпове мислення стимулює творчість та розвиває уяву, оскільки вимагає розуміння символів та зображень, та відповідного їм емоційного зв'язку.
• Покращує запам'ятовування: візуальні та звукові елементи відео допомагають краще запам'ятовувати інформацію, оскільки допомагають створити емоційний зв'язок з матеріалом.
• Створює зацікавленість: відео та музика можуть бути цікавим та захоплюючим способом передачі знань та ідей, що стимулює зацікавленість учнів.
• Допомагає зрозуміти складні концепції: відео можуть допомогти зрозуміти складні концепції шляхом візуального пояснення.

ПРОТИ:

• Негативний вплив: відео та музика можуть мати негативний вплив на підлітків, якщо показувати матеріал з негативними зображеннями або емоційно шокуючим змістом.
• Залежність: підлітки можуть перетворити кліпове мислення на залежність від емоційного стимулювання, що може призвести до впливу на їхнє поведінку та розуміння світу.
• Несприйнятливість: деякі учні можуть бути менш сприйнятливими до кліпового мислення через відсутність відповідного підходу до навчання.
• Обмежена роль: кліпове мислення може бути корисним в певних ситуаціях, але воно повинне бути збалансованим з іншими підходами до сприйняття інформації, такими як читання, аналітичні матеріали та дискусії.

Отже, як і в будь-якому іншому методі навчання, кліпове мислення має свої переваги та недоліки, і використання його повинне бути здійснене з розумінням і залежно від конкретної ситуації та потреб учнів.

Загалом, кліпове мислення може бути корисним для зрозуміння та запам'ятовування складних концепцій, стимулювання творчості та зацікавленості учнів, але воно повинне бути доповнене іншими методами, щоб забезпечити більш повне та комплексне навчання. Для досягнення успіху в навчанні важливо забезпечити різноманітність методів та підходів до навчання, щоб кожен учень мав можливість знайти свій найкращий спосіб засвоєння нових знань.

"Кліпове мислення - це не тільки спосіб вивчення інформації, 

а й мистецтво змусити інших побачити світ через ваші очі."

Життя - це рух

"Коли ти рухаєшся, ти живеш двічі" - Альберт Ейнштейн.

Так, життя можна розглядати як постійний рух і зміну. Від народження до смерті людина проходить через безліч фізичних, емоційних, інтелектуальних та духовних станів. Життя ніколи не стоїть на місці і постійно рухається вперед. Так само і зі світом, в якому ми живемо. Усе навколо нас постійно рухається, змінюється, еволюціонує. Рух - це закон природи, який визначає, як світ функціонує, і який відіграє важливу роль у нашому розвитку і відносинах зі світом.

Рух є ключовим елементом життя і природи. Всі живі і неживі речі на землі рухаються і змінюються з часом. Наприклад, рух планет навколо сонця, рух хвиль в океані, рух молекул у газах та рідинах. Рух також є важливим аспектом фізичного здоров'я людини. Регулярна фізична активність забезпечує здорове серце, легені та м'язи, поліпшує настрій і зменшує ризик виникнення багатьох захворювань.

У психології рух також має велике значення. Наприклад, деякі техніки психотерапії, такі як танцювальна терапія та динамічна психотерапія, використовують рух для допомоги людині виявити свої емоції та вирішити проблеми. Рух є важливим елементом взаємодії між людьми, так як він може виражати емоції, викликати реакції та допомагати у встановленні контакту з іншими людьми.

Отже, рух є невід'ємною частиною життя, яка додає йому енергії та динаміки. Рух дозволяє нам розвиватись, змінюватись та взаємодіяти зі світом навколо нас.

"З рухом нашого тіла збільшується і рух нашої думки, 

наша чуйність, наше бажання діяти" 

Еміль Золя

Хочу запропонувати кілька загальних рекомендацій, які можуть бути корисними для більшого комфорту та щастя у вашому житті:

1. Зберігайте баланс між роботою та відпочинком. Важливо мати достатньо часу для відпочинку та розваг, а також для роботи та досягнення своїх цілей.
2. Займайтеся регулярною фізичною активністю. Це допоможе вам підтримувати здоров'я, зберігати форму та покращувати настрій.
3. Дотримуйтеся здорового способу життя. Оберіть здорову дієту, відмовтеся від шкідливих звичок, таких як куріння або вживання алкоголю.
4. Розвивайте свої навички та здібності. Навчайтеся новому, читайте книги, вивчайте іноземні мови, розвивайте свої творчі здібності.
5. Будьте вдячні за те, що маєте. Навчіться цінувати те, що ви маєте в житті, і не забувайте про свої досягнення та успіхи.
6. Навчіться керувати своїми емоціями. Розвивайте навички емоційного інтелекту та навчіться контролювати свої емоції в різних ситуаціях.
7. Навчіться спілкуватися з іншими людьми та будьте відкритими до нових знайомств. Спілкуйтеся з різними людьми, відкривайтеся для нових досвідів та ідей.

Ці рекомендації можуть допомогти вам покращувати якість свого життя та знайти більшу гармонію та задоволення від життя. Однак, важливо пам'ятати, що кожна людина є унікальною, тому варто знаходити власні способи для досягнення балансу та щастя.

Додатково, деякі рекомендації, які можуть допомогти змінити життя на краще, включають:

• Зосередьтеся на позитивних речах та вдячності. Навчіться побачити позитивні речі у своєму житті та висловлювати вдячність за них.
• Встановіть мету та розробіть план дій для її досягнення. Важливо мати конкретну мету та зрозуміти, як досягти її, розробивши план дій.
• Віддайте перевагу якості життя над кількістю. Навчіться зосереджуватися на якості свого життя, а не на кількості речей, які ви маєте.
• Перетворіть свої хобі у хобі, які приносять користь. Наприклад, замість того, щоб просто дивитися телевізор, займайтеся розвитком своїх здібностей.
• Будьте відкриті до змін та викликів. Навчіться приймати зміни та виклики як можливості для розвитку та зростання.

Загалом, важливо розуміти, що краще життя - це процес, який вимагає постійного розвитку та зусиль. Пам'ятайте, що ви можете змінити своє життя на краще, зробивши маленькі, але регулярні кроки в напрямку своїх цілей та мрій.

                                                                        "Рух - це ліки, кращі за будь-який засіб" - Гіппократ.

Мотивація є ключовим елементом, який допомагає зберігати рух у вашому житті. Якщо ви шукаєте способи мотивувати себе до руху, ось кілька порад:

1. Встановіть мету. Спробуйте зрозуміти, чому вам потрібно займатися фізичною активністю, та встановіть конкретну мету. Наприклад, покращення здоров'я, підвищення енергії, зменшення стресу або покращення форми.
2. Знайдіть свій тип фізичної активності. Знайдіть спосіб руху, який приносить вам задоволення. Наприклад, ви можете займатися спортом, йогою, танцями або бігом. Виберіть щось, що вам подобається, тоді ймовірніше, що ви будете мотивовані до руху.
3. Заплануйте свій розклад. Виберіть час і місце для занять та створіть розклад, який підходить вам найбільше. Пам'ятайте, що регулярність є ключем до успіху.
4. Знайдіть собі партнера або групу. Займатися спортом або рухатися разом з друзями або родичами може бути весело і мотивуюче. Ви можете підтримувати один одного, ставити нові цілі та досягати їх разом.
5. Нагороджуйте себе. Нагородження себе за досягнення певних цілей може бути дуже мотивуючим. Наприклад, ви можете нагороджувати себе після кожного успішного тижня тренувань або досягнення певної мети.
6. Залишайтеся позитивним. Не дозволяйте невдачам зірвати вас з пантелику. Розумійте, що невдачі є частиною процесу, і з кожною помилкою ви можете навчитися щось нове
7. Створіть собі мотивуючу атмосферу. Створіть своєрідну "мотиваційну зону" у вашому домі або на робочому місці. Розмістіть там фотографії, цитати, та інші речі, які можуть мотивувати вас до руху.
8. Використовуйте трекери та мобільні додатки. Використання додатків для відстеження своєї фізичної активності може бути дуже корисним для мотивації. Деякі додатки надають можливість ставити перед собою цілі, відстежувати свої досягнення та отримувати нагадування про заняття.
9. Перед вправами розігрійтеся та розтягніться. Розігрівання та розтягування перед заняттями може допомогти зменшити ризик травм та покращити вашу продуктивність під час занять.
10. Подивіться на результати. Ведіть запис про свої досягнення та подивіться на них, коли вам потрібна мотивація. Ви можете порівняти свої результати після певного періоду часу та помітити покращення.

Ці рекомендації можуть допомогти вам зберігати мотивацію до фізичної активності та досягати своїх цілей. Важливо пам'ятати, що кожна людина є унікальною, тому варто знаходити власні способи мотивації.

"Рух - це природна склепіння нашого здоров'я" - Роберт Луїс Стівенсон.

"Рух - це ключ до успіху" - Артур Аш.

Покоління Z і покоління X та як знайти розуміння з поколінням Альфа?

 

Існує теорія поколінь, яку відкрили в 1991 році історик та драматург Вільям Штраус ( William Strauss ) та економіст, спеціаліст в галузі демографії Ніл Хоув (Neil Howe). Дотримуючись її, можна розділити всіх нас за приналежністю до різних поколінням, кожному з яких властиві певні загальні риси.

Одне покоління – це 20 років. Вважається, що після циклу з 4 поколінь все починається заново. До речі, саме тому бабусі часто розуміють онуків краще, ніж їх батьки.

Навіть люди, незнайомі з цією теорією, розуміють, що проблеми нерозуміння між батьками та дітьми, криються в тому середовищі, в якому відбувалося формування особистості. Саме тому часто доводиться чути від старшого покоління “ми росли в інше час”, “молодь зараз зовсім інша”. Це не оцінка, це констатація факту. Вони справді інші і нам потрібні прийняти цей факт і навчитися розуміти їх вчинки, говорити з ними на одному мовою.

А для цього давайте розберемося, що з себе представляють сучасні підлітки та якими загальними рисами вони мають .

Сучасні підлітки - хто вони ?

Покоління нинішніх підлітків - це діти, які були народжені та ще народяться у проміжок з 2000 по 2020 роки. Їх називають поколінням Z. Найкращі молодші з цього покоління ще в маленькі, а старшим зараз 22-23 роки. Саме про них сьогодні піде мова.

Їх батьки здебільшого відносяться до покоління X ( народжені період із 1963 по 1984 рік) та до покоління Y ті, хто народилися з 1984 по 2000 роки. Зараз їм від 39 до 23 років.

Покоління Альфа
Цим дітям зараз 10 і менше років, до покоління Альфа відносять народжених з 2010-х і до сьогодні. Це покоління ще тільки формується, але вже зараз можна припустити, як на нього впливатимуть поточні чинники суспільного устрою: надмірно суворе ставлення до дитини застаріло, тому альфа не відчувають домінування батьків і спілкуються з дорослими на рівних,
вони велику частину часу з самого дитинства проводять у віртуальному просторі, тому більш розсіяні у повсякденному житті, їх дуже важко ощасливити, тому що ці діти в основному отримують безліч речей та іграшок, з раннього віку володіють гаджетами.

Формування цінностей поколінь

Важливе відмінність поколінь — у життєвій позиції, яка формується під впливом зовнішніх впливів віком від народження до 10–12 років. Саме в це час дитина несвідомо і некритично сприймає установки та цінності. Оточення та виховання допомагають йому виробити ті стратегії поведінки, які він, з невеликими змінами, пронесе через все життя.

Представники покоління X та Y, тобто батьки підлітка, росли в той час, коли в країні була стабільність, але не було активного інтернету. По телевізору всього два канали, в 20-45 - ночі малюки ”, вся правда — із газет, література — лише минула цензуру та затверджена міністерством. Гуляти на вулицю — всією ватагою. Дворові команди, свої компанії. Покоління X привчене до взаємодії у колективі, вміє зважати з оточуючими і працювати в команді.

Покоління Z розвивається у століття чатів, форумів, спільнот. Вони начебто б разом , але кожен у своєму гаджете , кожен у себе вдома. Сім'я для них – саме безпечне місце землі. "Побачимося?" - "Спишаємося!" Цим дітям властива висока соціальна активність та необхідність постійно обмінюватися інформацією . Вони незалежні у судженнях і не люблять жорсткі правила. Покоління Z живе граючи і не визнає авторитетів, віддаючи перевагу спілкуватися на рівних. Вони люблять хенд-мейд та нешаблонні рішення. Погано сприймають великі тексти та швидко орієнтуються у візуальній інформації.

Іноді здається, що вони трохи відірвані від реального світу, коли стикаються з правилами, яких непорушно дотримується покоління X. Покоління Y отримало можливість довше брати відповідальність тільки за себе, тому діти в їхніх сім'ях з'являються пізніше. Те саме і з кар'єрою — є час, щоб обрати справді улюблену роботу.

Міленіали, як їх ще називають через народження на стику тисячоліть, хочуть підтримувати звичний рівень комфорту, який їм дали батьки, але при цьому вони здебільшого не проходили той самий довгий і непростий шлях. Тому ігреки часто не готові багато і наполегливо працювати в очікуванні, що колись це гідно оцінять. Натомість можна залучити їх до проєкту, де можна проявити свої здібності — і це покоління віддаватиметься йому з головою.

Чи так це насправді? 

Може, це ми не встигаємо за реальністю, застрягши десь у своїх 90-х? 

Давайте розбиратися .

Покоління Z: факти, проблеми, рішення

Факт 1: Покоління Z орієнтоване успіх . 

“Я ще не знаю, ким я буду, але обов'язково доб'юся успіху ” — це їх девіз .

Проблема: Бажання відмінне, але невміння знайти себе під час загрожує тим, що особистість буде плисти за течією, розраховуючи, що рішення саме знайдеться . Або буде безладно пробувати все поспіль, сподіваючись знайти “те саме".

Рішення: З цим "не знаю ким буду" обов'язково треба щось робити та бажано ще зі школи, до вступу до вузу або професійному становленню. Рішення не приходить саме, воно приходить, якщо його шукають і знають як вибрати підходяще з безлічі варіантів. Допоможіть молодій людині зробити вибір , знайти себе. Є спеціальні курси та тренінги, які спрямовані на те, щоб навчити людину фокусуватися на рішенні подібних завдань. Після них люди розуміють, як відібрати для себе можливі варіанти та згодом прийняти єдине рішення .

Факт 2: Підлітки та молодь прагнуть досягати кар'єрних висот, але не люблять чекати.

Думка, що прийшовши на нову роботу, вони не отримають відразу величезну зарплату, пільги та крісло директора (ну, або хоча б просто величезну зарплату) лякає їх . Стажування кілька місяців? маленька зарплата до підтвердження кваліфікації ? Збожеволіти _ _ _ інше місце .

Проблема: Нині все відбувається дуже швидко - ритм життя такий, що якщо ти не встигаєш , то ти за бортом. Діти покоління "цифрових технологій” просто не розуміють, що в деяких питаннях доведеться проявити посидючість і терпіння .

Рішення: Як ні банально це прозвучить, але тільки спілкуючись частіше та якісніше зі своєю дитиною, можна донести до неї якісь істини. Під якісним спілкуванням ми розуміємо не чергові “ як справи ?” і “ є будеш ?”, а зовсім інші розмови - без моралі, на рівних .

Наведіть підлітку приклади з життя їх кумирів, які досягли чогось своєю працею. І. Цукерберг побудував Facebook не за пару місяців. Прикладів безліч. 

Факт 3: Підлітки знають, що систему можна підлаштувати під себе. 

Це ми звикли, що робочий день з 9-00 до 18-00 та відпроситися з роботи раніше для багатьох з покоління X - неслабкий стрес. Та й керівництво частіше всього - представник того ж покоління, якому складно бути гнучким та лояльним до таких вольностей.

Проблема: Є ситуації, коли потрібно строга дисципліна - не запізнюватися, виконувати обіцяне вчасно, не підводити колектив своїм поведінкою. Це відповідальність .

Рішення: Навчіть молоду людину адекватно оцінювати ситуацію. Вона винна розуміти, коли можна "прогнути" систему під свої умови, а коли це буде чистою води егоїзмом. Постраждає від його рішення колектив, загальна справа чи проєкт?

Факт 4: ставлення до грошей у поколінь теж різні. 

Робити накопичення, збирати на щось - це про покоління X. Витрачати гроші на нові гаджети і "некорисні" дрібнички - привілей молоді.

Проблема: Проблема є, треба визнати не лише у молоді. Робити бездумні витрати, як і бездумні накопичення – неправильно.

Рішення: Зізнатися собі, що грошима розпоряджатися ми всі, по-великому рахунку, не вміємо. Почніть освоювати фінансову грамотність разом. Не занурюючись у нетрі акцій, рейтингів та біржових зведення, просто освойте самі основи. Повірте, це захоплююче та корисно. Дізнаєтесь багато цікавого ))

Факт 5: Молодь прагне здобути освіту і займатися надалі тільки тими заняттями, які приносять їм емоційне задоволення. Вони не терплять рутини та нудних справ. Вони живуть граючи.

Проблема: Здавалося б, які тут проблеми, якщо людина отримує задоволення від роботи? Однак у кожній професії є свій "рутинний куточок”, частина справ, виконання якої не приносить радості і до такого повороту, дитина може бути не готовий .

Рішення: По- перше, потрібно відразу внести ясність, що така ситуація обов'язково трапиться, незалежно від того, чим ви займаєтесь у житті. По-друге, можна по-різному ставитись до неї. Хтось “вмикає” філософський підхід і смиренність, знаючи, що все минає, і це пройде . А хтось вигадує, як нудну та рутинну справу перетворити на веселе та цікаве. 

І насамкінець невеликий порада. Не намагайтеся змінити вашу дитину і зробити з неї людину, з такими ж переконаннями, настановами та поглядами як у вас. Прийміть як факт - вона інша, вона у чомусь краще за вас. Допоможіть їй увійти до дорослого життя, поділіться своїм досвідом і придивіться уважніше - можливо, вам теж є чому повчитися в неї.

Покоління Альфа може бути нашим останнім поколінням, але назву ще не остаточно визначено. Її вигадав футурист, демограф і спікер TEDx Марк МакКріндл. Ці діти будуть найбільше захоплені цифровими технологіями, ніж будь-коли раніше. Вони виростуть, використовуючи технології як частину свого повсякдення, невід'ємно впроваджуючи їх в усі сфери свого життя. Звичайно, мало що відомо про них, але є ще 15 років, щоб поспостерігати і побачити, що станеться, перш ніж на сцену вийде нове покоління.

Покоління відрізняються не тільки віком, але і поглядами, поведінкою. Відповідно, потрібно розуміти ці відмінності, щоб вміти налагодити з ними комунікацію. Щоб побачити різницю і зв'язок між ними, можна подивитися це відео, де все дуже наочно показано.

Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, 

треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. 

А. Барбюс

Використання Dropbox в освітніх процесах

 

Впровадження хмарних технологій у навчання для оптимізації освітнього процесу та підвищення його ефективності зростає з кожним роком. На сьогоднішній день обов’язки педагогів сягають далеко за межі аудиторій та навіть далі за межі робочого часу. Викладачі дистанційно співпрацюють з учнями, колегами, батьками та іншими співробітниками з планування освітніх програм, керівництвом дослідницьких проєктів тощо.

Основне завдання дистанційної освіти – створення безпечного освітнього середовища; забезпечення умов для організації персоніфікованого навчання; забезпечення доступності якісної освіти засобами інформаційних технологій для всіх учасників освітнього процесу. У світі, де інформаційні технології стали невід’ємною частиною освітніх процесів, варто визначити культурні проблеми, із якими стикається освітнє середовище.

Сьогодні у світі існує величезна різноманітність інструментів для використання у дистанційному навчанні, а також використання хмарних сховищ для зберігання навчально-методичних комплексів дисциплін, що значно полегшить зберігання, доступ і опрацювання відповідної інформації усіма учасниками освітнього процесу. Отже, використання хмарних інструментів для збереження організованості є ефективним в освітньому процесі.

Серед різноманіття хмарних сервісів окремо виділяється клас хмарних програмних продуктів – хмарні сховища даних. Одне з перших хмарних сховищ було створено в 2007 році, хмарний сервіс для зберігання даних Dropbox від Dropbox Inc. Оновлено в 2017 році, це хмарне сховище має ряд функцій і інструментів, які зручно використовувати при організації освітнього процесу, особливо при організації самостійної роботи учнів.

Dropbox – хмарне сховище даних, що дозволяє користувачам зберігати свої дані на серверах в хмарі і розділяти їх з іншими користувачами в Інтернеті. Робота побудована на синхронізації даних. Dropbox дозволяє користувачеві розміщувати файли на віддалених серверах за допомогою клієнта або з використанням вебінтерфейсу через браузер. 

Головний акцент технології стосується синхронізації та обміну інформацією, Dropbox відслідковує історію завантажень, щоб після видалення файлів з сервера залишалася можливість відновити дані. Також відслідковується історія зміни файлів, яка доступна у продовж 30 днів, крім цього доступна функція безстрокової зміни файлів «Pack-Rat» (Чому Dropbox?, 2022 )

Можна виділити основні напрями та переваги використання хмарного сервісу Dropbox в освітньому процесі: 

• він підтримується існуючими оперативними системами; 
• простота оформлення; 
• доступ з будь-якого місця, де є можливість підключитися до інтернету;
• зберігання файлів різного типу; 
• простий і зрозумілий інтерфейс; 
• співпраця; 
• можливість редагування та форматування документа; 
• створення презентацій; 
• перегляд або відновлення попередніх версій документа; 
• синхронізація даних; 
• створення відеороликів; 
• використання 3D-ефектів; 
• розгалужена система допомоги.

Історія зміни файлів здійснюється за принципом дельта-кодування, щоб заощадити місце, яке займають файл. В історії змін записується лише відмінність однієї версії файлу від іншої. Файли, завантажені через клієнт, не мають обмеження на розмір. Для спільної роботи над проєктами сервіс має можливість створення «Shared» – папок для загального доступу осіб, які мають різні облікові записи на сервісі. Доступна автоматична синхронізація файлів і папок.

Хмарний сервіс дає змогу переглянути необхідний документ не завантажуючи його на власний комп’ютер, а також корегувати і вносити зміни в реальному часі (Vijay, 2022).

Одна з важливих переваг Dropbox – робота з усіма основними платформами. Сервіс має клієнти для роботи в середовищі Windows, Мас OS і Linux, а також дозволяє виконувати основні дії з файлами на iPhone, iPad і пристроях, що працюють під управлінням Android і Blackberry. Деякі обмеження, що існують в мобільних клієнтів Dropbox, можна обійти за рахунок додатків, створених сторонніми розробниками.

Отже, що віртуальний сервіс Dropbox – це вже не просто сервіс зберігання даних, а багатофункціональний сервіс, який допомагає зробити освітній процес набагато ефективнішим. 

Щоб використовувати Dropbox у сфері освіти доцільно працювати спільно з дошкою Trello.

Trello – це онлайн-платформа для управління проєктами та завданнями. Це візуальний інструмент керування робочим процесом, який дає змогу командам формувати ідеї, планувати роботу та керувати нею спільно, продуктивно й організовано (Trello: що це таке і як ним користуватися, 2021).

Темпи життя прискорюються з кожним роком. Утримати всі важливі справи у голові стає все складніше, тому ми часто формуємо списки завдань, які необхідно виконати. Спільна робота над проєктами потребує доступу до цих списків не тільки для викладача особисто, а й для учнів, партнерів чи колег. Тож потрібні нові підходи до організації інформації, планування поточної діяльності та роботи над проєктами. На допомогу приходять веб-сервіси та додатки з планування та електронні органайзери і дошки Trello зокрема.

Dropbox у Trello дозволяє викладачам і учням отримувати легкий доступ до інформації та спільно працювати над деталями матеріалів за освітньою програмою, контрольними завданнями та заліками, коли вони їм потрібні. Будь-які оновлення, зроблені на дошках Trello, також відображаються у стрічці активності файлів Dropbox.

У списку «налаштування класу» викладач може використовувати функцію «розширеного контрольного списку» Trello для створення докладних списків усіх справ, щоб учні могли виконати їх на початку кожного уроку або теми. Усередині дошки та в чек-листі усім завданням призначається виконавець та термін виконання. При цьому кожен користувач може бачити, які завдання хто повинен виконувати.

Окрім того усі завдання, що визначені на дошці Trello, за допомогою папок та файлів підключені до Dropbox, рівноцінно доступні учасникам освітнього процесу. Викладач може використовувати диск Dropbox для розміщення всієї необхідної інформації з предмету та додаткову інформацію за потребою. Інтуїтивно зрозумілі структуровані файли Dropbox полегшують розпізнавання цієї інформації на конкретних картках Trello та забезпечують безперебійну роботу між двома інструментами.

У Trello файли Dropbox відображаються у вигляді мініатюр, тому інформацію легко ідентифікувати без необхідності додаткового натискання, якщо для контексту чи реєстрації прогресу потрібний лише швидкий погляд.

Раніше, коли використовувалася програма Microsoft Word для відстеження проєктів та деталей, у них не було організаційних функцій та гнучких робочих процесів, які надають Trello та Dropbox. Ці інструменти працюють разом, оскільки всі вони мають різну мету, і спільна робота надає важливості при організації їх роботи. Робота викладача ніколи не закінчується. Навіть якщо всі ці проєкти тиснуть на наших викладачів особливо морально, Trello та Dropbox допомагають відчувати, що є прогрес, і не доводиться вигадувати те, що вже давно створено і добре працює.

Викладач завжди повинен вимагати у учнів зворотний зв’язок та способи покращення викладення матеріалу. Як тільки збирається потрібна інформація, потрібно записувати її до Dropbox й прикріплювати до карток Trello, щоб учні мали змогу їх використовувати. Коли настає кінець семестру або перед початком нового семестру, викладачі можуть переглянути свої нотатки, щоб застосувати ці знання вже на інших предметах.

Trello та Dropbox — ідеальний дует цифрових інструментів для викладачів, щоб організовувати, співпрацювати та залишатися продуктивними, незалежно від того, чи викладають вони в аудиторії чи не виходячи із дому. Такий підхід до планування та організації й проведення освітнього процесу дозволяє не лише ефективно реалізувати навчальні плани та оптимізувати управління освітнім процесом, а й забезпечувати якісну підготовку учнів.

Правила навчання відповідно до зовнішніх умов, часу, місця, положення: 

Вивчай зі своїми учнями предмети переважно послідовно, а не одночасно. 

На думку А. Дістервега, одночасне вивчення різних предметів викликає розумове розсіювання і, отже, шкодить розвитку юнацького розуму. Педагогічна мудрість радить, щоб розумові сили учня зосереджувалися на вивченні одного предмета. Коли цей предмет у цілому буде засвоєний, потрібно вивчати новий, не залишаючи засвоєння попереднього, але менш інтенсивно.

Враховуй (передбачуй) майбутнє становище твого вихованця. Кожній людині повинні бути забезпечені загальна освіта і загальнолюдське виховання. Вирішення цього завдання покладається на школу. Остання повинна бути елементарною і мати практичне спрямування.

Теоретичні вимоги повинні втілюватися в життя обережно, з мудрою обачливістю. Ми не розпочинаємо, а продовжуємо життя попередніх поколінь, тому наше існування визначається частково спадковістю і частково загальприйнятими нормами і звичаями, тобто історією.

Особливості уроку з комп’ютерною підтримкою: методика проведення і результативність

Учитель готується до хорошого уроку все життя.

Така духовна і філософська основа професії і технології

нашого труда: щоб дати учням іскорку знань,

учителю потрібно увібрати ціле море світла.

В. Сухомлинський

Одним із пріоритетних напрямків реформування освіти на сучасному етапі є розробка і впровадження ІКТ у навчальний процес та в управління освітою. Усе це не може не викликати змін у сфері освіти і вимагає від усіх учасників процесу освоєння ІКТ і навичок користування ними.

Щоб викладачі краще розуміли свою роль у навчальному середовищі, вони повинні розуміти процес внесення змін. У більшості закладах освіти інформація доступна; викладачам потрібна можливість знаходити цю інформацію, обговорювати її та обмінюватися своїми думками з колегами.

Для того, щоби вивчення було найбільш ефективним,

учень повинен самостійно відкрити настільки

велику частину виучуваного матеріалу,

наскільки це за цих обставин можливо.

Сказав видатний венгерський математик Д. Пойа

• Що найперше ми маємо пам’ятати про урок?

Сучасний урок — це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний кон­кретний викладач визначає для себе ті форми роботи, які для нього найприйнятніші, відповідають тій методиці, якій він віддає перева­гу в роботі. Саме урок — те місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.

Урок — це логічно закін­чений, цілісний, обмежений певними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас — це дзеркало за­гальної педагогічної культури викладача, мірило його інтелекту­ального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки змінилося багато педагогічних цінностей. З’явилися не тільки нові завдан­ня, а й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок роз­глядають не тільки як діяльність викладача чи як форму навчання, а й як діяльність учня.

Урок — це жива клітина навчально-виховно­го процесу.

Урок — не самоціль. Це лише інструмент ви­ховання й розвитку особистості.

Урок — система соціальна, що може існувати лише за взаємодії викладача з учнями та учнів одне з одним.

Складність феномена під назвою «урок» полягає в тому, що він, відбуваючись у ПТНЗ, дуже міцно пов’язаний із педагогічними процесами під час оволодіння професією.

•  Що ж являє собою мета окремо взятого уроку?

Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уяв­лень про урок, його мета має триєдиний характер і складається з трьох взаємопов’язаних, взаємодійних аспектів: пізнавального, розвивального й виховно­го. Мета — це заздалегідь запрограмований ре­зультат, який людина має отримати в майбутньому в процесі здійснення тієї чи іншої діяльності. Чи не основна частина всіх помилок у навчанні, вихованні та управлінні ПТНЗ спричинена через нечітке уяв­лення мети діяльності, прорахунків у її формулю­ванні.

Згадаємо: «Ніщо так гарно не запам’ятовують учні, як помилки своїх викладачів»?

Тому тут треба проявити свій та­лант. А талант — це здатність роби­ти те, чого нас ніхто не вчив.

Краса — це все те, на що див­ляться з любов’ю. Тож любов учня треба завоювати. Для цього треба використовувати хоч якусь «ро­дзинку», якийсь «тік» для серця ди­тини на кожному уроці. І однією із таких родзинок і є ІКТ: мультимедіа і комп’ютери.

Використання засобів мультимедіа з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними.

Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедіа. Арсенал мультимедіа-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо.

Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання.

Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:

•  під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;
• у поясненні нового матеріалу як ілюстрації;
• під час закріплення та узагальнення знань;
• для контролю знань.

Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем умовно можна виокремити засоби, які є найбільш ефективними на уроках:

• комп’ютерні тренажери;
• автоматизовані навчальні системи;
• навчальні фільми;
• мультимедіа-презентації;
• відеодемонстрації.

Отже, застосування мультимедійних засобів навчання надає уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладення має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання.

Нові інформаційні технології навчання надають потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, наперед розроблені засоби виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов’язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навчального навантаження навчально-пізнавальній діяльності.

І ця діяльність природно приваблює молодь і притаманна їй, результати якої приносять учню задоволення, стимулюють бажання працювати, набувати нових знань.

Попередні намагання проводити навчання за допомогою комп’ютерних програм, що здійснювалися ще на початку та в середині 80-х років, закінчилися невдачею. Це було викликано тим, що недосконалість програмових засобів не дозволяло отримати явну перевагу комп’ютерних технологій перед традиційними формами навчання. Іншою важливою причиною являлося те, що комп’ютер не був доступним засобом навчання. Ні викладачі, ні учні не були готові сприйняти комп’ютер як регулярний навчальний засіб.

На даний момент ситуація змінюється, сучасні персональні комп’ютери і програми дозволяють не тільки організовувати найпростіші тести, але і моделювати навчальні ситуації, за допомогою анімації, звука, фотографічної точності.

• Які способи використання комп’ютера у навчанні?

Найприродніша форма роботи викладача – урок. Урок, на якому в якості технічного засобу навчання використовується комп’ютер, можна назвати уроком з комп’ютерною підтримкою (УКП). Такі уроки мають особливу структуру. УКП мають особливі цілі, форми і особливу методику визначення результативності. Головним завданням є організація такого уроку.

Ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів комп’ютерні технології можуть дати найбільший ефект, а для яких використання комп’ютера не приводить до значних змін результатів навчання.

Однак використання комп’ютера в навчанні не обмежується уроками з комп’ютерною підтримкою. Уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. Реальна перспектива – використання домашнього комп’ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна діяльність, активне втручання викладача в домашню освіту через персональний комп’ютер при дистанційному навчанні.

Недоліків у комп’ютерного навчання не менше, ніж переваг. Відмовлятися від комп’ютера в навчанні не можна, але не можна і зловживати комп’ютеризацією. Потрібно виробити критерії корисності використання комп’ютерів на уроці для кожної вікової групи по окремих темах, критерії оцінювання програмових засобів.

Зрозуміло, що та чи інша комп’ютерна технологія потрібна, якщо вона дозволяє отримати такі результати навчання, які не можна отримати без її використання.

• Які ж особливості уроку з комп’ютерною підтримкою?

Особливо потрібно виділити наступне: крім звичайної мети уроку, урок з комп’ютерною підтримкою має технологічну мету. Головною особливістю такого уроку є те, що перевизначаються потоки інформації на уроці – діалог викладача з учнем відбувається через комп’ютер, який виступає в ролі третього компоненту навчання, індивідуального для кожного учня.

Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв’язати для успішного проведення комп’ютеризованого уроку:

• дидактичну,
• методичну
• організаційну.

Під дидактичним забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма та апаратура.

Методична задача – визначення методів використання комп’ютерів при викладанні теми, аналіз результатів уроку і постановка наступної навчальної мети.

Організаційна задача, яка легко вирішується під час традиційного уроку, стає головною. Вона полягає в тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з навчальною програмою, організувати роботу, уникаючи перевантаження учнів та нераціонального використання часу при роботі з комп’ютером.

Розглянемо деякі фактори, що найбільше впливають на побудову уроку:

• методична мета уроку і тип уроку, який нею визначається (пояснення нового матеріалу, закріплення, узагальнення матеріалу, проміжний контроль тощо);
• кількість учнів у групі і кількість комп’ютерів в навчальному кабінеті;
• гігієнічні вимоги до роботи учнів за комп’ютером;
• рівень комп’ютерної підготовки групи;
• готовність учнів до нового виду навчальної діяльності (від того, наскільки учні добре володіють прийомами роботи з комп’ютерними програмами залежить темп і успіх уроку).

Потрібно пам’ятати, що основна перевага, яку комп’ютер дає на уроці, полягає в тому, що учень сам визначає темп своєї роботи з програмою.

Викладач не може керувати комп’ютерним уроком за допомогою голосу. Вихід із цієї ситуації в тому, що учень отримує програму дій на урок.

Програма дій може бути представленою у різних формах. Для технологічно слабких учнів, які недостатньо добре вміють працювати з комп’ютером, краще запропонувати віддрукований на папері план. Для інших учнів можна підготувати спеціальний файл, який можна переглядати за допомогою текстового редактора.

На уроках з комп’ютерною підтримкою не слід принижувати значення традиційного робочого зошита. При вивченні будь-якого матеріалу за допомогою комп’ютера потрібні означення, правила, властивості та теореми необхідно записувати в зошит, як на традиційному уроці.

Розглянемо найменш сприятливу ситуацію при підготовці до уроку з комп’ютерною підтримкою: група, з якою доведеться працювати неоднорідна за навчальною підготовкою, технологічно готова погано.

Учнів можна розбити на 3 групи. Кожній групі потрібно підготувати невеличке програмне завдання, яке розраховане на 10-12 хвилин самостійної роботи з комп’ютером. До уроку кожен учень знає номер свого комп’ютера (комп’ютери в аудиторії повинні бути пронумеровані). Один і той же номер повідомляється трьом учням, що належать до різних підгруп:

Етап	1 підгрупа		2 підгрупа	3 підгрупа		Час
1.	Організаційний момент, постановка мети					2 хв.
2.	Робота з комп’ютером	Інші форми роботи			Інші форми роботи	8 хв.
3.	Інші форми роботи	Робота з комп’ютером			Інші форми роботи	10 хв.
4.	Інші форми роботи	Інші форми роботи			Робота з комп’ютером	20 хв.
5	Підведення підсумків, домашнє завдання					5 хв.

Таким чином, урок складається з п’яти етапів.

Перший етап: організаційний момент, постановка мети – починається для всіх одночасно. А ось зміна етапів для кожного учня індивідуальна. Учні другої і третьої підгруп знають послідовність своєї роботи за комп’ютером з даним номером. Як тільки учень першої підгрупи звільнив комп’ютер, за нього відразу сідає учень другої підгрупи, а потім – третій. Сильні учні звільняють робоче місце, як правило, раніше. Викладачеві доведеться прослідкувати за тим, щоб учні другої групи не затримувались за комп’ютером надто довго. Зате слабкі учні в результаті отримують більше за всіх часу для роботи з комп’ютерною програмою.

Така схема побудови уроку з успіхом виправдовує себе. На такому уроці викладач виступає в якості консультанта, а не в якості «джерела знань».

Якщо в групі є учень, що має міцні навички роботи з комп’ютером, можна залучити його до проведення уроку, як технічного консультанта.

Така схема добре зарекомендувала себе під час роботи на уроках з використанням ПК.

Якщо брати психологічний аспект такого уроку, то він може розвиватися по спіралі: від здивування до пояснення.

В даний час набуває поширення концепція компетентнісного підходу в освіті, що є основою змістовних змін по забезпеченню відповідності освіти запитам і можливостям суспільства періоду інформатизації і глобальної масової комунікації. У системі безперервної освіти дорослих компетентність є однією з основних характеристик результативності освіти в ланцюжку понять:

письменність - компетентність – культура – менталітет.

Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності викладача обумовлено активним використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті.

В науковій літературі поняття ІКТ-компетентності має різноманітне трактування. Наприклад, науковці визначають: «ІКТ-компетентність як здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій».

Згідно наукових положень, ІКТ-компетентність викладача можна представити за такою схемою (рисунок 1).

Рисунок 1 - Структура ІКТ-компетентності

Ціннісно-мотиваційний компонент включає потреби у вдосконаленні та в здійсненні педагогічної діяльності, спрямованої на передачу суми знань і розвиток особистості учнів.

Рефлексійний компонент - аналізування своїх індивідо-психологічних особливостей та природних педагогічних задатків. Сфера рефлексійного компонента ІКТ-компетентності викладача визначається відношенням викладача до себе і до світу, до своєї практичної діяльності та її здійснення.

Когнітивний компонент – фонові знання, пов’язані з учбовим предметом і отримані до його вивчення із різних джерел. Когнітивний компонент повинний забезпечити вільне володіння викладачем навичками опрацювання інформації та роботи з інформаційними об’єктами.

Конативний компонент – потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань, мотиви навчання, самостійно продумані цілі вивчення наукової дисципліни.

Афективний компонент – це емоційно-оцінювальне ставлення до предмету, його привабливість для суб’єкта навчальної діяльності

Діяльністний компонент – відповідність знань, умінь, навичок та їх реалізація в практиці. Діяльністний компонент – це активне застосування інформаційних технологій і комп’ютера в професійній діяльності як засобів пізнання і розвитку ІКТ-компетентності, самовдосконалення і творчості, а також виховання подібних якостей у своїх учнів.

Методичні джерела пропонують деяку градацію викладачів, що використовують комп’ютер у своїй роботі. При цьому чітко можна виділити п’ять рівнів такого користувача (рисунок 2).

Рисунок 2 - Градація викладачів, які використовують комп’ютер у своїй роботі

Рівень перший - ВИСОКИЙ СТАРТ. Використання комп’ютера в якості «друкарської машинки з пам’яттю»; більш-менш регулярна підготовка з його допомогою найпростіших дидактичних матеріалів, планів уроків, планування тощо; створення списків і картотек, шаблонових форм; формування адекватного відношення до робіт учнів, створених у комп’ютерному вигляді; елементарна систематизація документів у домашньому комп’ютері.

Рівень другий - ВІДКРИТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ. Досягнення даного рівня нерозривно пов’язане з виходом в Інтернет. Можливе виділення проміжного етапу - знайомство з тематичним навчальним програмним забезпеченням. Використання комп’ютера на уроках і в позаурочній діяльності створює педагогу славу людини передової й прогресивної. Учні з більшою повагою відносяться до викладачів, які володіють комп’ютером, зростає авторитет такого викладача і в очах колег. Саме на цьому етапі викладач починає залучати своїх учнів до участі в дистанційних олімпіадах і конкурсах.

Рівень третій - НА ШЛЯХУ ДО ТВОРЧОСТІ. Викладач починає опановувати технології «творіння»: йому стають доступними основні елементи комп'ютерних програм. У руки педагога потрапляють інструменти, використовуючи анімаційні можливості яких, він істотно може підсилити ефективність свого заняття. До застосування цих програм на уроці викладач уже починає виступати авторитетним консультантом у внутрішньо-навчальних проєктах. Для третього рівня характерні також спроби створення електронної бібліотеки викладача й проектів з написанням декількома педагогами загального навчального посібника.

Рівень четвертий - ПЕРШІ УРОКИ. Поступово нові інформаційні технології починають з’являтись і на «його величності» уроці. Важливо, що для викладача вже чи навряд можливий рух у зворотну сторону. Навпаки, виникає проблема систематизації створюваного матеріалу вже на якісно новому рівні.

Рівень п’ятий - ПОШУКИ СИСТЕМИ. Для педагога стає професійно необхідним навчитися сполучати власний викладацький стиль із тими технічними можливостями, які надають йому нові інформаційні технології.

Ще одним із ступенів реалізації ІКТ-компетентності викладача і розвитку пізнавальної активності учнів — це викорис­тання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити актив­ність і привернути увагу учнів до навчання.

Мультимедіа – сукупність програмно-апаратних засобів, що відображують інформацію в зоровому і звуковому вигляді.

Урок з використанням муль­тимедійних технологій стає ціка­вішим для учня, а тому й ефек­тивнішим для засвоєння знань, поліпшується рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Кількість мультимедійної під­тримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використан­ня мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультиме­дійною підтримкою істотно змі­нюється роль викладача, який ви­ступає передусім організатором, координатором пізнавальної ді­яльності учнів. Проведення уроку з мультимедійною підтримкою зовсім не означає, що викладач по­збавлений можливості маневрува­ти або імпровізувати. Можливо, досвідченіший викладач подібний урок проведе цікавіше й динаміч­ніше, ніж його молодий колега, але урок з мультимедійною під­тримкою зменшить кількість по­милок у проведенні занять навіть викладачем-початківцем.

На уроці з метою максималь­ної візуалізації навчального про­цесу краще використовувати один комп’ютер і мультимедійний проектор. Це розв’язує багато про­блем, пов’язаних із використання комп’ютерної техніки:

• використання проектора дає змогу ефективніше керувати на­вчальним процесом. Коли викладач відвертається до дошки, він мимо­волі втрачає контакт із аудиторією, ін­коли навіть чує шум за спиною. В режимі мультимедійного супрово­ду викладач може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що змінюється.
• проблему збереження здо­ров’я учнів (великий екран знімає проблему обмеження роботи учня перед екраном монітора).

Згадаємо слова К. Ушинського:

«Дитяча природа ясно потребує наочності. Вчіть дитину якимось п'ятьом не відомим їй словом, і вона буде довго і марно мучитися над ними; але зв'яжіть з картинками двадцять таких слів і дитина засвоїть їх на льоту. Ви пояснюєте дитині дуже просту думку, і вона вас не розуміє; ви пояснюєте тій же дитині складну картину, і вона вас розуміє швидко... Якщо ви входите до класу, від якого важко домогтися слів.., почніть показувати картинки, і клас заговорить, а головне, заговорить вільно..».

Використання на уроках комп’ютерів має свої плюси та міну­си. Плюси впровадження інформа­ційних технологій уже розглянуто.

• Які ж мінуси цього впровадження?

Звісно підготовка викладача до такого уроку — це трудомісткий процес, який потребує навичок володіння комп’ютерною технікою, а також більше часу для підготовки. Як ві­домо, доступ до технічних засобів у викладача-предметника обмеженіший, ніж у викладача інформатики. Вра­ховуючи що урок з використанням інформаційних технологій від­різняється від традиційного уроку, виникає запитання: як часто можна використовувати комп’ютер на уро­ках інших предметів, крім інформатики? Відповісти на таке запитання однозначно дуже складно. Мабуть, по – перше, це залежить від можли­востей конкретного викладача, тобто від кількості уроків, які він зможе підготувати і провести з викорис­танням інформаційних технологій. Це визначають специфіка предмет­ної галузі зміст конкретного уроку, дидактичні можливості програмних засобів, створені для цього предме­та, якості технічних засобів та воло­діння викладача цими засобами.

По-друге, це залежить від необ­хідності проведення такого уроку. Можливо, що проведення уроку з конкретної теми буде ефективні­шим у традиційній формі і тому не слід його перевантажувати техніч­ними засобами. Аргументами дня проведення такого уроку можуть бути: дефіцит джерел навчального матеріалу, можливість демонстру­вання в мультимедійній формі уні­кальних інформаційних матеріалів (картин, рукописів, відеоматеріалів тощо), візуалізація досліджу­ваних явищ, процесів тощо.

Підготовка мультимедійного уроку потребує ретельнішої підготовки, ніж традиційний урок. Сце­нарій уроку, його режисура — важлива складова підготовки до такого заняття.

«Коли говорять, — писав психолог С.Л. Рубінштейн, — що людина як індивід не відкриває, а лише засвоює вже здобуті людством знання..., то це, власне, означає лише те, що вона не відкриває їх для людства, а особисто для себе повинна все-таки відкрити або навіть «перевідкрити». Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею»

Розробка уроку з використан­ням інформаційних технологій можлива тільки за наявності пев­ного електронного ресурсу, або педагогічного програмного засобу, або власної презентації, або мате­ріалів з мережі Інтернет (викладач повинен мати можливість виходу в мережу Інтернет).

Отже готуючи навчальний епі­зод (кадр) і розглядаючи його як дидактичну одиницю, розробник повинен чітко уявляти, яку на­вчальну мету він цим переслідує, якими чином він досягне реаліза­ції поставленої мети.

Як би ретельно не було роз­роблено мультимедійний урок, багато що залежить від підготов­ки викладача. Проведення такого заняття схоже на роботу ведучого телевізійної передачі. Викладач му­сить не тільки впевнено володіти комп’ютером, знати зміст уроку, а й вести його в хорошому темпі, невимушено, постійно залучаючи учнів до пізнавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчаль­ної діяльності, як забезпечити по­зитивний емоційний фон уроку.

Отже, для розв’язання багатьох навчальних та виховних завдань нам необхідно будувати свою педагогічну діяльність так, щоб на запитання про доцільність використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі відповідей «Так» було більше, ніж відповідей «Ні».

Одна з найбільших іроній нашого життя: працюючи у сфері викладання та навчання, навчальні заклади зовсім не вміють вчитися один в одного. Якщо вони колись зрозуміють, як це робити, успіх їм буде гарантовано.

Інформаційно-комунікаційні технології та сучасний урок/ О. В. Пищик // Педагогічна майстерня. - 2011. - № 1. - С. 15-20 ; Педагогічна майстерня. - 2011. - № 2. - С. 27-29

https://scholar.google.ru/citations?user=I5vwsS8AAAAJ&hl=uk