вівторок, 30 травня 2017 р.

НАСТАЄ ТАКИЙ МОМЕНТ, КОЛИ НІ В КОГО СПИТАТИ ПОРАДИ


Якщо пощастить, у житті людини настає такий момент, коли нема в кого спитати поради. Зовсім ні в кого. 
Не тому, що немає нікого поруч чи нема нікого старшого. Є. Але просто вони не ходили твоїм шляхом. Вони ходили тільки по своєму, але не твоїм.

А ти зайшов уже достатньо далеко, щоб питати поради у інших. І всі їхні слова тепер не більше, ніж думка сторонніх спостерігачів, на яких не вийде звалити свої невдачі. 

Доводиться шукати всередині ту точку, яка допоможе прийняти рішення. І порівнювати з нею зовнішні підказки. Нести відповідальність за будь-яке рішення і вчитися витримувати свої внутрішні шторми. 

Багато хто намагається уникнути цього моменту. Вони одружуються на тих, хто скаже їм, що робити. Дружать з тими, хто правильно їх оцінить. Працюють у тих, хто забирає собі відповідальність. Так і доживають до старості. І нічого страшного в цьому нема. 

А коли йдеш один, часом здається, що все робиш неправильно (і ті, хто сумніваються, обов'язково тобі у цьому дорікнуть). Не тому, що реально щось не так, а тому, що інші роблять інакше. Тому, що крім тебе ніхто так не робить. Тому, що це тільки твій шлях. З невідомої території з внутрішнім компасом і самостійно винайденим змістом.