Інформаційно-комунікаційні технології та сучасний урок

Учитель готується до найкращого уроку все життя. 

Така духовна і філософська основа професії 

і технології нашого труда: 

щоб дати учням іскорку знань, 

учителю потрібно увібрати ціле море світла. 

В. Сухомлинський

Одним із пріоритетних напрямків реформування освіти на сучасному етапі є розробка й упровадження ікт у навчальний процес та в управління освітою. це викликало зміни у сфері освіти і вимагає від усіх учасників процесу освоїти інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). 

Щоб викладачі краще усвідомили свою роль, вони повинні розуміти, які саме зміни відбуваються. У більшості закладів освіти інформація доступна; викладачам потрібна можливість знаходити цю інформацію, обговорювати її та обмінюватися думками з колегами. 

У доповіді маємо висвітлити такі моменти: 

• підвищення рівня теоретичної та методичної підготовки педпрацівників; 
• систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань з обраної теми; 
• удосконалення досвіду самостійної творчої роботи; 
• подальший розвиток навичок самоосвіти. 

Що найперше ми маємо пам'ятати про урок? 

Сучасний урок — це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний конкретний викладач визначає для себе форми роботи, які для нього найприйнятніші, відповідають тій методиці, якій він віддає перевагу. Саме на уроці відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості. 

Урок — це логічно закінчений, цілісний, обмежений певними рамками відрізок навчально- виховного процесу. Водночас — це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції. 

Упродовж попередніх років змінилося багато педагогічних цінностей. з'явилися не тільки нові завдання, а й нові засоби навчання. головне, що сьогодні урок розглядають не тільки як діяльність викладача чи як форму навчання, а й як діяльність учня. 

• Урок — це жива клітина освітнього процесу. 
• Урок — не самоціль, це лише інструмент виховання й розвитку особистості. 
• Урок — система соціальна, що може існувати лише за взаємодії викладача з учнями та учнів одне з одним. 

Складність феномена під назвою «урок» полягає в тому, що він, відбуваючись у закладі освіти, дуже міцно пов'язаний із педагогічними процесами закладу. 

Що ж являє собою мета окремо взятого уроку? 

Вона має триєдину структуру і складається з трьох взаємопов'язаних аспектів: пізнавального, розвивального й виховного. Мета — це заздалегідь запрограмований результат, який людина має отримати в майбутньому в процесі здійснення тієї чи іншої діяльності. 

Чи не основна частина всіх помилок у навчанні, вихованні та управлінні закладом освіти спричинена нечітким уявленням мети діяльності, прорахунками в її формулюванні. згадаємо: «ніщо так гарно не запам'ятовують учні, як помилки своїх викладачів». 

Тому тут треба проявити свій талант. А талант — це здатність робити те, чого нас ніхто не вчив. 

Краса — це все те, на що дивляться з любов'ю. Тож любов учня треба завоювати. для цього треба використовувати хоч якусь «родзинку», «місток» до серця дитини на кожному уроці. і однією із таких родзинок є ІКТ: мультимедіа й комп'ютери. 

Використання засобів мультимедіа з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними. 

Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп'ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедіа. Арсенал мультимедіа- технологій складається з анімаційної графіки, відеофільмів, звуку, інтерактивних можливостей, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботи з базами даних тощо. 

Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання. 

Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використані на різних етапах уроку: 

• під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу; 
• під час пояснення нового матеріалу як ілюстрації; 
• під час закріплення й узагальнення знань; 
• для контролю знань. 

Серед величезного різноманіття освітніх мультимедійних систем умовно можна виокремити засоби, які є найбільш ефективними на уроках: 

• комп'ютерні тренажери; 
• автоматизовані освтні системи; 
• навчальні фільми; 
• мультимедіа-презентації; 
• відеодемонстрації. 

Отже, застосування мультимедійних засобів навчання надає уроку специфічної новизни, яка за змістом і формою викладення має можливість відтворити за короткий час великий за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання. 

Нові інформаційні технології навчання надають потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, полегшують виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов'язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навантаження під час навчально-пізнавальної діяльності. 

І ця діяльність, результати якої приносять задоволення, стимулюють бажання працювати, набувати нових знань, природно, приваблює учнів. 

Попередні намагання проводити навчання за допомогою комп'ютерних програм, що здійснювалися ще на початку та в середині 80-х років, закінчилися невдачею. Недосконалість програмових засобів не дозволяла отримати явну перевагу комп'ютерних технологій перед традиційними формами навчання. до того ж комп'ютер не був доступним засобом навчання. ні викладачі, ні учні не були готові сприйняти комп'ютер як регулярний навчальний засіб. 

Наразі ситуація змінилася: сучасні персональні комп'ютери і програми дозволяють не тільки організовувати найпростіші тести, але й моделювати навчальні ситуації за допомогою анімації, звуку, фотографічної точності. 

Які ж існують способи комп'ютерного навчання? 

Найприродніша форма роботи викладача — урок. Урок, де як технічний засіб навчання використовується комп'ютер, можна назвати уроком з комп'ютерною підтримкою (УКП). Такі уроки мають ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів комп'ютерні технології можуть дати найбільший ефект, а для яких використання комп'ютера не приводить до значних змін результатів навчання. 

Однак використання комп'ютера в навчанні не обмежується уроками з комп'ютерною підтримкою. уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. 

Реальна перспектива — використання домашнього комп'ютера як навчального засобу, самостійна навчальна діяльність, Активне втручання викладача в домашню освіту через персональний комп'ютер за дистанційного навчання. 

Недоліків у комп'ютерного навчання не менше, ніж переваг. Відмовлятися від комп'ютера не можна, але не можна й зловживати комп'ютеризацією. Потрібно виробити критерії корисності використання комп'ютерів на уроці для кожної вікової групи з окремих тем, критерії оцінювання програмових засобів. 

Зрозуміло, що та чи інша комп'ютерна технологія потрібна, якщо вона дозволяє досягти таких результатів навчання, яких не можна отримати без її використання. 

Які ж особливості уроку з комп'ютерною підтримкою? 

Слід відзначити: крім звичайної, урок із комп'ютерною підтримкою має ще й технологічну мету. головною особливістю такого уроку є те, що діалог викладача з учнем відбувається через комп'ютер, який виступає в ролі третього компонента навчання, індивідуального для кожного учня. 

Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв'язати для успішного проведення комп'ютеризованого уроку: 

• дидактичну, 
• методичну 
• організаційну.

Під дидактичним забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретну освітню програму й апаратуру. 

Методична задача — визначення прийомів використання комп'ютерів під час викладання теми, аналізу результатів уроку і постановки наступної навчальної мети. 

Організаційна задача, яка легко вирішується під час традиційного уроку, стає головною. вона полягає в тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з освітньою програмою, організувати роботу учнів із комп'ютером, уникаючи їх перевантаження й нераціонального використання часу. 

Розглянемо деякі фактори, які мають найбільший вплив на побудову уроку: 

• методична мета і тип уроку, який нею визначається (пояснення нового матеріалу, закріплення, узагальнення матеріалу, проміжний контроль тощо); 
• кількість учнів у групі й кількість комп'ютерів у навчальному кабінеті; 
• гігієнічні вимоги до роботи учнів за комп'ютером; 
• рівень комп'ютерної підготовки групи; 
• готовність учнів до нового виду навчальної діяльності (від того, наскільки учні добре володіють прийомами роботи з комп'ютерними програмами, залежить темп і успіх уроку). 

Потрібно пам'ятати, що основна перевага, яку комп'ютер дає на уроці, полягає в тому, що учень сам визначає темп роботи з програмою. 

Викладач не може керувати комп'ютерним уроком за допомогою голосу. вихід із цієї ситуації в тому, що учень отримує програму дій на урок. 

Програма дій може бути представленою в різних формах. Для технологічно слабких учнів, які недостатньо добре вміють працювати з комп'ютером, краще запропонувати віддрукований на папері план. 

Для решти учнів можна підготувати спеціальний файл, який можна переглядати за допомогою текстового редактора. 

На уроках із комп'ютерною підтримкою не слід принижувати значення традиційного робочого зошита. Під час вивчення будь-якого матеріалу за допомогою комп'ютера потрібні визначення, правила, властивості й теореми необхідно записувати в зошит, як на традиційному уроці. 

Розглянемо найменш сприятливу ситуацію: група, з якою доведеться працювати, неоднорідна за навчальною підготовкою, технологічно готова погано. 

Учнів можна розбити на три групи. Кожній групі потрібно підготувати невеличке програмне завдання, яке розраховане на 10-12 хв. самостійної роботи з комп'ютером. 

До уроку кожен учень знає номер свого комп'ютера (комп'ютери в аудиторії мають бути пронумеровані). один і той же номер повідомляється трьом учням, що належать до різних підгруп: 

1. Учні з високим рівнем знань. 
2. Учні із середніми знаннями. 
3. Учні зі слабкою підготовкою.

З точки зору викладача урок можна представити у вигляді схеми.

Отже, урок складається з п'яти етапів. Перший етап: організаційний момент, постановка мети — починається для всіх одночасно. А ось зміна етапів для кожного учня індивідуальна. Учні другої і третьої підгруп знають послідовність роботи за комп'ютером. Як тільки учень першої підгрупи звільнив комп'ютер, за нього відразу сідає учень другої підгрупи, а потім — третій. Сильні учні звільняють робоче місце, як правило, раніше. Викладачеві доведеться прослідкувати за тим, щоб учні другої групи не затримувалися за комп'ютером надто довго.Зате слабкі учні в результаті отримують більше за всіх часу для роботи з комп'ютерною програмою. 

Така схема побудови уроку з успіхом виправдовує себе. на такому уроці викладач виступає в якості консультанта, а не в якості «джерела знань». 

Якщо в групі є учень, який має міцні навички роботи з комп'ютером, можна залучити його до проведення уроку як технічного консультанта. 

Набуває поширення концепція компетентнісного підходу в освіті, що є основою змістовних змін із забезпечення відповідності освіти запитам і можливостям суспільства періоду інформатизації та глобальної масової комунікації. У системі безперервної освіти дорослих компетентність є однією з основних характеристик результативності освіти в ланцюжку понять «письменність — компетентність — культура — менталітет».

Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності викладача обумовлено активним використання ікт у всіх сферах людської діяльності, зокрема й у навчанні. 

У науковій літературі поняття ІКТ-компетентності має різноманітне трактування. Наприклад, О.Шилова та М. Лєбєдєва визначають ІКТ-компетентність «як здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій».

Згідно з науковими положеннями, ІКТ-компетентність викладача можна представити за такою схемою. 

ІКТ-компетентність педагога

Ціннісно-мотиваційний компонент включає потреби в удосконаленні та здійсненні педагогічної діяльності, спрямованої на передачу суми знань і розвиток особистості учнів. 

Рефлексійний компонент — аналізування своїх психологічних особливостей та природних педагогічних задатків. Сфера рефлексійного компонента ІКТ-компетентності викладача визначається ставленням викладача до себе й світу, до практичної діяльності та її здійснення. 

Когнітивний компонент — фонові знання, пов'язані з навчальним предметом і отримані до його вивчення з різних джерел. 

Когнітивний компонент повинен забезпечити вільне володіння викладачем навичками опрацювання інформації. 

Конативний компонент — потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань, мотиви навчання, самостійно продумані цілі вивчення наукової дисципліни. 

Афективний. компонент — це емоційно-оцінювальне ставлення до предмета, його привабливість для суб'єкта навчальної діяльності 

Діяльнісний компонент — відповідність знань, умінь, навичок та їх реалізація в практиці. Діяльнісний компонент — це активне застосування інформаційних технологій і комп'ютера як засобів пізнання й розвитку ІКТ-компетентності в професійній діяльності, самовдосконалення і творчості, а також виховання подібних якостей в учнів. 

Методичні джерела пропонують певну градацію викладачів, які використовують комп'ютер у роботі. при цьому чітко можна виділити п'ять рівнів такого користувача (рис. 1). 

Рис. 1. Градація викладачів, які використовують комп'ютер у роботі 

Рівень перший — ВИСОКИЙ СТАРТ. Використання комп'ютера в якості «друкарської машинки з пам'яттю»; більш-менш регулярна підготовка з його допомогою найпростіших дидактичних матеріалів, планів уроків, планування тощо; створення списків і картотек, шаблонових форм; формування адекватного ставлення до робіт учнів, створених у комп'ютерному вигляді; елементарна систематизація документів у домашньому комп'ютері. 

Рівень другий — ВІДКРИТТЯ можливостей. досягнення даного рівня нерозривно пов'язане з виходом в інтернет. можливе виділення проміжного етапу — знайомство з тематичним навчальним програмовим забезпеченням. використання комп'ютера на уроках і в позаурочній діяльності створює педагогу славу людини передової й прогресивної. учні з більшою повагою ставляться до викладачів, які володіють комп'ютером, зростає авторитет такого викладача і в очах колег. Саме на цьому етапі викладач починає залучати учнів до участі в дистанційних олімпіадах і конкурсах. 

Рівень третій — НА ШЛЯХУ ДО ТВОРЧОСТІ. Викладач починає опановувати технології «творіння»: йому стають доступними основні елементи програм MS Power Point, MS FrontPage, MS Publisher. У руки педагога потрапляють інструменти, використовуючи анімаційні можливості яких, він істотно може підсилити ефективність свого заняття. До застосування цих програм на уроці викладач уже починає виступати авторитетним консультантом у внутрішньо-навчальних проектах. Для третього рівня характерні також спроби створення електронної бібліотеки викладача й проектів із написанням декількома педагогами загального навчального посібника. 

Рівень четвертий — ПЄРШІ УРОКИ. Поступово нові інформаційні технології починають з'являтись і на «його величності» уроці. Важливо, що для викладача вже навряд чи можливий рух у зворотну сторону. навпаки, виникає проблема систематизації створюваного матеріалу вже на якісно новому рівні. 

Рівень п'ятий — ПОШУКИ СИСТЕМИ. Для педагога стає професійно необхідним навчитися сполучати власний викладацький стиль із тими технічними можливостями, які надають йому нові інформаційні технології. 

Ще один із ступенів реалізації ІКТ-компетентності викладача й розвитку пізнавальної активності учнів — це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання. 

Урок із використанням мультимедійних технологій стає цікавішим для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшується рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці. 

Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультимедійною підтримкою істотно змінюється роль викладача, який виступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів. 

Проведення уроку з мультимедійною підтримкою зовсім не означає, що викладач позбавлений можливості маневрувати або імпровізувати. можливо, досвідченіший викладач подібний урок проведе цікавіше й динамічніше, ніж його молодий колега, але урок з мультимедійною підтримкою зменшить кількість помилок у проведенні занять навіть викладачем-початківцем. 

На уроці з метою максимальної візуалізації освітнього процесу краще використовувати один комп'ютер і мультимедійний проектор. Це розв'язує багато проблем, пов'язаних із використанням комп'ютерної техніки: 

• використання проектора дає змогу ефективніше керувати навчальним процесом. Коли викладач повертається до дошки, він мимоволі втрачає контакт із аудиторією, інколи навіть чує шум за спиною. У режимі мультимедійного супроводу вчитель може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що змінюється; 
• проблему збереження здоров'я учнів (великий екран знімає проблему обмеження роботи учня перед екраном монітора). 

Згадаємо слова К. Ушинського: 

«Детская природа ясно требует наглядности. Учите ребенка каким-нибудь пяти неизвестным ему словам, и он будет долго и напрасно мучиться над ними; но свяжите с картинками двадцать таких слов — и ребенок усвоит их на лету. вы объясняете ребенку очень простую мысль, и он вас не понимает; вы объясняете тому же ребенку сложную картину, и он вас понимает быстро... Если вы входите в класс, от которого трудно добиться слова, начните показывать картинки, и класс заговорит, а главное, заговорит свободно...». 

Використання на уроках комп'ютерів має свої плюси та мінуси. Плюси впровадження інформаційних технологій уже розглянуто. 

Які ж мінуси цього впровадження? 

Звісно, підготовка викладача до такого уроку — це трудомісткий процес, який потребує навичок володіння комп'ютерною технікою, а також більше часу для підготовки. як відомо, доступ до технічних засобів у викладача-предметника більш обмежений, ніж у викладача інформатики. 

Виникає запитання: як часто можна використовувати комп'ютер на уроках з інших предметів, крім інформатики, адже урок із використанням інформаційних технологій відрізняється від традиційного? 

Відповісти на таке запитання однозначно дуже складно. 

По-перше, усе залежить від можливостей конкретного викладача, тобто від кількості уроків, які він зможе підготувати і провести з використанням інформаційних технологій. це визначають специфіка предметної галузі, зміст конкретного уроку, дидактичні можливості програмних засобів, створені для цього предмета, якості технічних засобів та володіння ними викладача. 

По-друге, це залежить від необхідності проведення такого уроку. можливо, що проведення уроку з конкретної теми буде ефективнішим у традиційній формі, тому не слід його перевантажувати технічними засобами. Аргументами дня проведення такого уроку можуть бути: дефіцит джерел навчального матеріалу, можливість демонстрування в мультимедійній формі унікальних інформаційних матеріалів (картин, рукописів, відеоматеріалів тощо), візуалізація досліджуваних явищ, процесів тощо. 

Підготовка мультимедійного уроку потребує ретельнішої підготовки, ніж традиційний урок. Сценарій уроку, його режисура — важлива складова підготовки до такого заняття. 

Розробка уроку з використанням інформаційних технологій можлива тільки за наявності певного електронного ресурсу, або педагогічного програмного засобу, або власної презентації, або матеріалів із мережі інтернет (викладач повинен мати можливість виходу в Інтернет). 

Отже, готуючи навчальний епізод (кадр) і розглядаючи його як дидактичну одиницю, розробник повинен чітко уявляти, що він має на меті, якої саме навчальної мети хоче досягти. 

Як би ретельно не було розроблено мультимедійний урок, багато що залежить від підготовки викладача. Проведення такого заняття схоже на роботу ведучого телевізійної передачі. Викладач мусить не тільки впевнено володіти комп'ютером, знати зміст уроку, а й вести його в хорошому темпі, невимушено, постійно залучаючи учнів до пізнавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяльності, забезпечити позитивний емоційний фон уроку. 

Отже, для розв'язання багатьох навчальних і виховних завдань нам необхідно будувати педагогічну діяльність таким чином, щоб на запитання про доцільність використання інформаційних технологій у освітньому процесі позитивних відповідей було більше, ніж негативних. 

► Далі буде

1.     Пищик О. В. Інформаційно-комунікаційні технології та сучасний урок. Науково-методичний журнал «Педагогічна майстерня». 2011. №1. С. 15–20.