Педагогічне есе

Представьте себе, что каждый день в вашем кошельке появляется 86 400 гривень. Каждый вечер в полночь, все неизрасходованные средства исчезают. Ничего не накапливается. Что же делать? Тратить их все прямо сегодня!
У каждого из нас есть такой кошелек под названием Время. И каждое утро он авансом дает нам целых 86 400 секунд. И каждую ночь списывает то, что мы не смогли сегодня правильно израсходовать. Никаких накоплений. Никакого перерасхода. Каждую ночь все остатки дня сжигаются дотла.
Если вы не используете полностью возможностей каждого дня, то убытки – ваша заслуга. Пути назад в прошлое нет. Нет и карты будущих дорог. Используйте все возможности сегодня. Используйте так, чтобы получить все для счастья, здоровья и успеха! Время идет. Цените сегодня каждое его мгновенье. И ценность этого мгновенья возрастает, когда вы разделяете его с кем-то особенным, кто стоит того, чтобы с ним проводили время.
Время не ждет! Вчера — это уже история. Завтра — загадка. Сегодня — это подарок. Вот почему это время называют Настоящим!
Початок.
Ну що ж почнемо розмову…
Вчитель, викладач, педагог… Скільки синонімів одного слова.
Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати викладачем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Ні. Але доля чи випадок привів мене до професійно-технічного навчального закладу.
Молодий майстер виробничого навчання. Скільки ж у нього відразу справ! Скільки турбот! Як у цій круговерті знайти основне і не втратити головного…
Як відомо: навчальний заклад був і буде в житті кожного. Для учнів - це набуття знань, а для викладача - книга життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду. І важливо, щоб цей досвід Викладача із маленької "зернинки", яку він вкладає в кожного свого учня, проріс урожайним "колоссям" на життєвій ниві його вихованців.
А далі викладач, молодий спеціаліст. І в цей час хотілось усе спробувати, хотілось експериментувати. І можна помилятися, і є ще час на роботу над помилками. Викладач і він стає острівцем Знань, Упевненості, Самовдосконалення для учнів.
І разом зі своїми учнями я вчилася, раділа їх успіхам і досягненням. Дякую їм за співпрацю, за те, що вони разом зі мною опановували знання за сучасними методиками навчання і робили це із захопленням. Бо це були мої «перші кроки» до розуміння того, що таке процес навчання і як шукати нові шляхи в ньому. Вчити, виховувати, розвивати учня важко, відповідально, але й радісно.
А далі класний керівник, на очах якого відбувається звичайне диво: з невмілого, невпевненого у собі підлітка виростає особистість, яка мислить, багато знає, вміє, оцінює себе й інших людей. Кожен учень має неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в його характері та здібностях.
З часом, впроваджуючи в своїй роботі інноваційні навчальні технології навчання і познайомившись з іншими інформаційними технологіями, вирішила, що кожен педагог повинен відшукати для себе і своїх учнів ті оптимальні методи навчання, які допоможуть отримувати результати. І разом з тим не загасять у дитячих очах вогник допитливості, перетворять його у благодатний вогонь бажання здобувати знання, творити добро. Учитель, за словами В.О. Сухомлинського - це вічний експериментатор.
Змінюються умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишається головне призначення викладача – навчити людину бути людиною.
Якось натрапила на такі рядки: «Коня можна привести до річки, але змусити пити із неї воду – ні!» Несподіване порівняння з освітою, але на мою думку, влучне! А що, коли у цій річці вода чиста, прозора і прохолодна, та ще й сотні грайливих рибок манять до себе? А береги в свою чергу ваблять своїми тінистими деревами і різнобарв’ям квітів? Тут, напевно, і сама вперта тварина не стримається і захоче вгамувати свою спрагу!
Підтримати жагу до знань, розвинути, збагатити і зберегти та ще й надихнути на все подальше життя – основне завдання сучасного педагога. Наділити своїх вихованців здатністю знаходити радість і насолоду у праці. Вчити навіть у малому бачити великий зміст. Все це твоя задача. Бо ти – Учитель!
І хоч працювати приходиться в нелегких умовах нашої «ринкової» економіки, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.
Перед кожним педагогом є два шляхи: жити минулими заслугами, заплющивши очі на кардинальні зміни в світі, прирікаючи учнів на життєву неуспішність, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій.
Не дарма професійним кредом своєї роботи я вважаю слова В. Сухомлинського:
«Педагогічна ідея – це повітря,
в якому розправляє крила педагогічна творчість».