Тайм-менеджмент в роботі педагога: ці поради допоможуть вам встигати робити все

 

Робочий день педагога насичений заходами, як плановими, так і позаплановими: наради, педради, перевірка зошитів, контрольні роботи, іспити, батьківські збори і багато-багато іншого. І в цьому щоденному вирі подій потрібно ще встигнути приділити хоч кілька хвилинок кожного учня.
Іноді хочеться, щоб добу розтягнулися на 27 годин або з якоїсь причини відмінили парочку нарад на цьому тижні
І ось ви знову несете додому цілу сумку неперевірених зошитів, готуєтеся весь вечір до уроків на завтра, а ваша п'ятирічна дочка тихо зітхає і розуміє, що розфарбовувати картинки їй сьогодні доведеться знову на самоті, а чоловік вже за звичкою сам розігріває вчорашній вечерю. Можливо, для когось, це вельми знайома картина ?! І напевно так йдуть справи в багатьох сім'ях, де мама або тато - педагоги. Насправді вихід є. І все не так складно, як здається. Вихід - це вміння управляти своїм часом ефективно, чітко і розумно.

Часу завжди вистачає у того,
хто вміє його використовувати.

У тайм-менеджменті можна виділити кілька основних аспектів, почнемо з визначення мети.
Цілепокладання (постановка цілей)

Мета - це фіксація результату, який повинен бути досягнутий за певний період часу. По-іншому, е то образ бажаного результату. Чого ви хочете?
Мета повинна бути чітко сформульована. Інакше в кінцевому підсумку може бути досягнутий результат, що відрізняється від запланованого. Припустимо, ваша мета як класного керівника - підготуватися до батьківських зборів у класі на тему «Адаптація п'ятикласників». Але перш ніж приступати до підготовки, звернемо увагу на деякі аспекти, чи зможу я самостійно провести збори (якщо немає, то яких фахівців і яким чином залучити), для чого мені необхідно проводити дане батьківські збори.

Тут необхідно врахувати два моменти:

• Що я «отримаю» для себе?
• З чим підуть батьки моїх учнів? (Підвищиться рівень їх педагогічної компетентності, стануть більш свідомими та ін.).

Якщо ви врахуєте хоча б це, результат не змусить себе чекати.
Якщо у мети не буде будь-яких вимірних параметрів , то буде неможливо визначити, чи досягнуто результат. Не потрібно ставити такі цілі, які навпаки приводили б до збільшення стресів у вашому житті (їх і так вистачає). Тут мова йде про важкодосяжних, практично «нереальних» цілях. Варто ставити досить складні цілі, які передбачають зусилля, але при цьому мати на увазі, що вони повинні бути досяжними.

Мета повинна бути орієнтована на результат ! (Заради чого я доклав всі ці зусилля, чи варто результат витрачених ресурсів?)
Мета повинна бути значимою для мене ! (Все-таки це моя мета).
Будь-яка мета повинна бути здійсненна в певному часовому вимірі (наприклад, до батьківських зборів я повинен бути готовий до 12 жовтня).
Поетапне досягнення мети

Наприклад, ваша мета - атестація.
Мета досить складна, необхідно розділити її досягнення на безліч невеликих етапів:
· спочатку - збір необхідної інформації про особливості атестації (терміни, вимоги, умови);
· конкретизація тимчасових рамок;
· вироблення власної стратегії проходження атестації і т.д.

Точно таким же чином треба поступати з будь-якими складними завданнями, розбиваючи їх на дрібні доти, поки не стане ясно, що саме для виконання свого плану ви зможете зробити вже сьогодні і прямо зараз.

Важливо правильно розрахувати свої можливості (ресурси)

Ви хочете отримати вищу категорію, пропрацювавши в школі три місяці? Ризикована мета і дуже важкодосяжна. Але якщо ви вірите в себе настільки, то чому б і ні. Тут головне, як ви оцінюєте себе і свої можливості, а не думка оточуючих. 

Планування часу

Планування часу - це підготовчий етап до успішної реалізації мети

Планування часу дозволяє намітити кроки досягнення поставлених цілей і спрогнозувати, скільки часу на це буде потрібно. Витрачаючи трохи більше часу на планування, ви можете скоротити термін виконання і заощадити час і сили в цілому.

· Ранжування справ: «горить» - «може почекати». Щось потрібно виконати прямо зараз, щось може почекати до наступного тижня.

· Планування дня (рекомендую планувати наступний день напередодні, а вранці при необхідності внести відповідні корективи).

· Раціональне використання щоденників та електронних записників.

Планувати можна і потрібно все, що ви робите щодня!

Для початку просто складіть список справ, які вам необхідно робити протягом кожного тижня. Подивіться, як розподіляються ваші справи по днях тижня. Цілком можливо, що якісь дні забиті під зав'язку, а якісь більш вільні. Для початку просто розподіліть справи по днях тижня більш рівномірно.

Складайте списки справ із зазначенням дати і часу виконання на тиждень і на кожен день.

Записуйте всі справи, навіть здаються на перший погляд абсолютно неважливими . Адже вони теж забирають частину вашого часу.

Важливо також оптимізувати процес виконання справ з написаного списку. Існує таке поняття, як перемикання: коли ви відволікаєтеся від одного недоробленого справи на користь іншого.

Так ось: коли ви виконуєте якесь невеличке справа, кількість перемикань повинно бути мінімальним. Наприклад, якщо ви обіцяли передзвонити комусь, то набагато економніше з погляду власного часу і душевних сил буде передзвонити відразу. А не п'ять разів на день згадувати, що добре б подзвонити, потім благоподобно забути про дзвінок, згадати об одинадцятій годині вечора і докоряти собі за забудькуватість.

Але от у процесі виконання якоюсь довгостроковою і великий задачі кількість перемикань повинно бути, навпаки, велике. Інакше до моменту закінчення роботи над нею ви тільки втомитеся і втратите зв'язок з реальністю.

Краще сідати за важливу роботу з ранку - це найпродуктивніший час для складних справ. А другорядні справи відкладати на вечір. 

Розстановка пріоритетів
Не відкладайте на потім

Спокуса "зробити це завтра" дуже великий. Але якщо у вас є чіткий список справ, то ви зрозумієте, що завтра ви не зможете знайти час на виконання тих справ, які відклали з сьогоднішнього дня.

Для того, щоб вам було легше, візьміть собі за правило робити самі неприємні для вас справи на початку, а потім приступайте до більш приємним.

Делегуйте завдання

Делегування - це спосіб ефективного управління, при якому відбувається передача завдання, а також повноважень і відповідальності на виконання іншим особам. При плануванні часу дуже важливо встановити, яку роботу ви повинні виконати особисто, а яку можна передоручити (делегувати). Наприклад, ви можете запросити на батьківські збори спеціаліста (медика, психолога, логопеда), вони володіють цікавою інформацією, яку ви, можливо, півдня будете шукати в книгах та інтернеті.

Контролюйте себе!

Навіть якщо ви вмієте ставити цілі, делегувати, планувати і виділяти пріоритети, це лише півсправи. Важливо пам'ятати, що оцінка завжди проводиться по результату. Тому важливим є контроль за виконанням та ефективністю реалізації поставлених цілей. 

І якщо ви бачите, що мета досягнута, чому б не похвалити себе за це. Це дасть вам ще один поштовх до досягнення нових цілей.

Не забувайте про самоаналіз

Тут можна відповісти собі на питання: «Чому я не досягаю поставлених цілей?», «Чому досягнення мети було недостатньо ефективним (було потрібно більше часу або важких зусиль)», «Що зробити в наступний раз, щоб уникнути схожій ситуації?»

Позбавляйтеся від "поглиначів часу"

Намагайтеся витрачати менше часу на їжу, перекушування і порожні розмови з колегами, а також «плавання» по Інтернету в особистих цілях. Робочий день закінчується, а ви так нічого і не встигнете. Не соромтеся просити інших, щоб не відволікали вас від роботи, особливо якщо у вас її багато.

Є ситуації, коли ви повинні сказати людині тверде «Ні».

Особливо якщо те, про що вас просять, займе у вас час; та й у ваші плани не входило робити додаткову роботу. Читайте статтю Чотири стратегії ефективного, але коректного відмови в проханні .

Час - це непоправний ресурс. Воно йде безповоротно. Але за допомогою особистого тайм-менеджменту можна отримати виграш у часі в 25-30%. Уявіть, що ви отримуєте ще кілька додаткових годин на добу для виконання всіх справ і почніть прямо сьогодні!

Удачі вам, мої дорогі колеги!

Про автора : http://pedsovet.su/publ/67-1-0-1428

Как повысить инициативность учеников

 

Нередко педагоги жалуются на учеников, которые не проявляют инициативы, не стремятся к развитию или не способны к обучению.

Жаловаться на безынициативных учеников могут как педагоги, так и родители или даже администрация. Вот и приходится такому педагогу или родителю тащить все на себе. В статье предлагается несколько методов, которые позволят повысить интерес к учебе и улучшению результаты деятельности у учеников.

 

1. Давать возможность самостоятельно выбирать способы выполнения заданий.

Начать можно с того, чтобы ученик сам предложил, как можно выполнить задание. Оно не должно быть длительным по времени выполнения, очень срочным или ответственным. Лучше начать с более простого, но не типичного задания, для выполнения которого можно найти разные способы решения. Кто-то сможет дать предложения сразу, другим нужно дать время подумать. Главное, внимательно выслушать предложения, задавая вопросы и уточняя нюансы, если это необходимо.

Следует заранее четко обозначить, что отклонение какого-то варианта не означает его бесполезность. Возможно, решение пригодится в рамках другого задания или при изменении обстоятельств. Например, если сдвинутся сроки или скорректируются требования к результату. Пусть ученик поймет, что его работа проделана не зря, и будет полезна в том числе для него самого в дальнейшем.

Желательно, чтобы ученик сразу предложил несколько вариантов. Отлично, если один из этих вариантов подходит, и вы можете его одобрить. В данном случае лучше дать пояснения, почему выбран именно он.

Если, например, предложенные учеников способы подходят частично, то можно совместно скорректировать их, или задать вопросы, чтобы подтолкнуть инициатора к изменениям, которые он сможет внести в свою идею. Важно, чтобы изменения были действительно необходимы, а не вносились только потому, что лично вам такой способ привычнее и удобнее.

Иногда варианты решения не подходят, тогда можно предложить ученику еще подумать, при необходимости немного подсказать, в каком направлении искать.

Чего не стоит делать:

·                     жестко критиковать предложенные решения;

·                     не объяснять, почему идеи отклонены;

·                     сразу отметать предложенные варианты и предлагать собственный;

·                     ругать за попусту потраченное время.

Не каждый может с первого же раза серьезно включиться в процесс. Это может быть вызвано страхом, нежеланием перемен или неспособностью быстро перестроиться. Предоставьте ученику возможность спокойно обдумать предложения или дать новые. Пусть он попробует силы на нескольких заданиях.

Иногда воодушевленный нестандартным заданием ученик может преждевременно перейти от поиска способов решения к непосредственному выполнению. Важно заранее дать понять, что действовать нужно только после согласования вами конкретного варианта решения. Будет более эффективно, если уровень заданий и их значимость будут постепенно увеличиваться. Тогда ученик привыкнет самостоятельно искать и выбирать пути решения поставленных перед ним задач, а также сможет проявлять инициативу по другим вопросам. А вам можно будет перестать усиленно контролировать эту область и делегировать ему самостоятельный выбор способов решения заданий.

2.  Внедрять изменения в рамках всего учебного процесса и предоставлять полномочия сообразно с ответственностью

Часто отсутствие инициативы заблокировано педагогом или родителями, которые максимально придерживают полномочия. Такой жесткий контроль мешает ученикам оторваться от текущих дел и задуматься над серьезными изменениями. Они настолько сосредоточены над решением повседневных задач и лишены свободы действий в принятии решений, что проявлять инициативу у них нет ни сил, ни желания, ни необходимости.

Именно ответственность и соответствующие полномочия способны отлично мотивировать к изменениям и развитию. К сожалению, этого не всегда и не для всех достаточно, поэтому при необходимости нужно напрямую сообщить, что вы ожидаете предложений и инициатив. Нелишними будут и несколько напоминаний для преодоления инертности, робости или загруженности другими делами. Только важно не слишком давить, приветствовать любые дельные идеи, даже небольшие, и помогать с их внедрением и реализацией.

 

3.  Мотивировать к предоставлению идей

Создать эффективную систему работы с идеями и инициативами. В практике были как успешные примеры работы «банков идей, так и не очень». Например, если хорошая идея поступает педагогу, который не заинтересован в развитии или предложение потребует использования значительных ресурсов, то оно может быть отклонено. В таком случае инициатор теряет интерес или испытывает разочарование. Или ответ не поступает оперативно, содержит необоснованный отказ, или инициатор не знает о результатах по своему предложению и его реализации. Также неэффективно, если система дает сбои, идеи теряются или откладываются на неопределенный срок.

Поэтому в идеале система должна опираться на мнения нескольких человек, содержать прописанные и понятные правила работы с предложениями, в том числе поощрения инициаторов. А также использовать как минимум двухступенчатую систему оценки, когда ранее отклоненные, но заслуживающие внимания идеи рассматриваются повторно. Конечно, в идеале мотивация идеи должна быть частью общей системы мотивации, но несколько правил помогут стимулировать учеников именно к проявлению инициативы.

Правила мотивации для стимулирования предложений учеников:

• Разрешать и приветствовать идеи не только в рамках своей зоны ответственности.Давать возможность повторно предложить идею, если она была отклонена ранее. Но при условии более детального обоснования, предоставления новых аргументов и пояснений. Внедрять одобренные идеи. Обязательно назначать сроки реализации и ответственного за каждую идею. Поручать внедрение идеи инициатору при наличии такой возможности и его заинтересованности. Как правило, большинству инициаторов интересно реализовывать собственные идеи, это выступает для них дополнительным стимулом и повышает интерес к обучению.  
• Публично признавать и подчеркивать авторство идеи (если инициатор не возражает). 
• Использовать разные поощрения за генерацию и реализацию идей. Это могут быть различные виды нематериальной мотивации.
• Периодически напоминать ученикам о существовании мотивации за идеи. Сообщать о конкретных направлениях и проблемах, для которых требуются инициативы и нестандартные решения; вести открытую статистику по рассмотренным, принятым и реализованным идеям; размещать информацию по реализованным идеям на портале, в корпоративных изданиях и других источниках.

 

4.                 Предоставлять понятные возможности для саморазвития

Под ростом можно понимать основное направлений: профессиональное. Если ученик понимает, что существуют реальные возможности для роста и он может прийти к педагогу со своими предложениями и вопросами, то вероятность проявления им инициативы значительно повышается. Для этого нужно закладывать основы: планировать градации бонусов, изменения полномочий. Зачастую это совсем не так сложно, как может показаться. Важно доносить до учеников понимание, что инициативы приветствуются: через примеры и истории успеха, личные беседы о возможностях развития и составления индивидуальных планов, обсуждение и снятие опасений в случаях неудачных попыток.

5.                 Внедрить регулярное обучение, в которое обязательно вовлекать учеников, не только как участников, но и как спикеров.

Желательно, чтобы у учеников была возможность выбирать интересные им курсы, не только в рамках профессиональных компетенциях, но и соответствующие личным интересам и способствующие расширению кругозора. Вот примеры нескольких востребованных тем: тайм-менеджмент, проведение презентации, публичные выступления, переговоры, работа в команде, управление проектами. Ученики, которые заинтересованные в карьерном росте, проявляют интерес к обучению в области мотивации персонала и самомотивации, повышению эффективности, достижению баланса между рабочей и личной жизнью, поиска нестандартных решений и развития творческого мышления.

В идеале, у персонала также должна быть возможность выбирать время и периодичность посещения занятий, если они проводятся в очном формате, а также уровень участника. Не все ученики способны генерировать идеи, поэтому не стоит требовать инициативности от каждого. Есть зоны ответственности, где творческий подход не обязателен или даже вреден. Поэтому исполнительность и стабильность таких учеников важнее инициативности.

А педагогу или родителям следует осознать, что деятельность по повышению инициативности учеников потребует от них дополнительных усилий, особенно на первых этапах. Ведь для поддержания инициативы придется больше общаться с учениками, принимать на рассмотрение большое количество предложений разной степени адекватности, корректно отказывать и помогать в доведении идей до ума. Но при готовности уделить время и проявить терпение такая работа обязательно окупится повышением деловой активности, ростом инициативности учеников и развитием учебного заведения.